Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 10

Коли біль стає ніжністю

Я навчилася не плакати при ньому.

Я плакала в ванній. В подушку. В темряві.
А при Максові усміхалася.

Він помічав.

— Ти думаєш, я не бачу? — сказав він якось. — Я не хочу, щоб ти була сильною. Я хочу, щоб ти була справжньою.

Я не стрималась. Сльози впали просто на його лікарняну ковдру.

— Я боюся тебе втратити, — прошепотіла я.

Він підняв моє обличчя.

— Я боюся тебе залишити, — відповів.

Ми поцілувались тихо. Без поспіху. Як люди, що знають ціну кожної секунди.

Тієї миті я зрозуміла: навіть якщо серце болить — воно все одно б’ється.
І поки воно б’ється — ми разом.

Подобається

#496 в Сучасна проза
#3219 в Любовні романи
#757 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 16.01.2026