Місце, де ми мовчали
Ми знайшли це місце випадково.
Стара зупинка за містом, куди вже давно не їздили автобуси. Облуплені лавки, графіті на стінах і вид на поле, яке восени ставало золотим. Макс сказав, що тут «тихо навіть думкам».
Ми приходили сюди після школи. Сиділи поруч, слухали вітер і ділилися навушниками. Інколи він заплющував очі й просто дихав, ніби намагався запам’ятати цей спокій.
— Ти коли-небудь хотіла зупинити час? — запитав він.
— Так, — відповіла я. — Але тільки в хороші моменти.
Він усміхнувся сумно.
— А я — у всі.
Того дня я вперше поклала голову йому на плече. Він не відсахнувся. Лише трохи напружився, а потім розслабився, ніби дозволив собі бути слабким.
І я зрозуміла: він тримається з останніх сил.
#829 в Сучасна проза
#4743 в Любовні романи
#1152 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.01.2026