Поки б'ється серце

РОЗДІЛ 3


Між «друг» і «більше»

Ми так і не домовилися, ким є одне для одного.

Не були парою.
Але й просто друзями — теж ні.

Макс чекав мене після уроків, навіть коли я затримувалась. Він не питав «чому», просто стояв, засунувши руки в кишені, і дивився, ніби весь світ був на паузі.

— Ти завжди така задумлива? — спитав він якось.

— Лише коли поруч правильні люди, — відповіла я, не подумавши.

Він подивився на мене так, ніби ці слова торкнулися чогось дуже особистого.
Того вечора він уперше взяв мене за руку. Просто. Без пояснень.

І я дозволила.

Бо іноді серце вирішує раніше за розум.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше