Поки б'ється серце
РОЗДІЛ 2
Листи, які не мали адреси
Макс почав залишати мені записки.
У підручнику з літератури.
У кишені куртки.
Під чашкою в шкільній їдальні.
Вони були дивними.
> «Сьогодні ти посміхнулась — і день став коротшим.»
«Якщо мовчати разом, це вже розмова?»
«Не всі серця б’ються однаково.»
Я не питала, навіщо він це робить.
А він не пояснював.
Ми гуляли містом після школи, слухали музику в одних навушниках, сиділи на холодних лавках і мовчали. І в тому мовчанні було більше, ніж у будь-яких словах.
Одного разу я запитала:
— Ти колись боїшся втратити?
Він довго мовчав.
— Я боюся не встигнути, — відповів.
Тоді я ще не зрозуміла, що ці слова змінять усе.
#829 в Сучасна проза
#4743 в Любовні романи
#1152 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
