Початок, який здавався випадковим
Я помітила Макса у день, коли хотіла бути невидимою.
Перший навчальний день після літа. Коридори повні сміху, чужих розмов і запаху парфумів. Я стояла біля вікна з кавою з автомата і думала, що ще один рік — і все це скінчиться.
— Ти знаєш, що ця кава жахлива?
Голос пролунав зовсім поруч. Я обернулась і побачила хлопця з темним волоссям і дивним, трохи сумним поглядом.
— Знаю, — відповіла я. — Але вона тепла.
Він усміхнувся.
— Тоді це виправдовує все.
Так ми й познайомились. Без гучних слів. Без романтики.
Просто двоє людей, яким раптом стало трохи тепліше
#1172 в Сучасна проза
#5765 в Любовні романи
#1384 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.01.2026