Глава 6

Так, я була у кімнаті Луки.. Голова боліла не на жарт... Але я не могла зрозуміти одне, як я опинилась тут, та ще й у його ліжку??. Ну ні, перестати ми точно не могли, бо я не підпускаю його навіть до своїх губ.. Та й одяг на місці... Напевно я просто заснула, так і є... Але чому тут, а не вдома??? Через деякий час в кімнату зайшов Лука, посміхаючись він дав мені склянку з водою, поцілував у щоку... Для нього це стало звичною справою... А мені всеодно було огидно... Я пила воду і водночас слухала хлопця:
- Ти напевно здивована, чому ти тут, а не вдома? Все просто, ти вчора трохи перебрала, тому, щоб цього не побачили твої батьки, я потай відвіз тебе до себе додому... По дорозі ти заснула... А будити я тебе не хотів , ти така мила коли спиш...
І знову його погляд зупинився на моїх губах... І він знову хотів поцілувати мене... Та я зупинила його фразою: 
- Милий, а в тебе немає таблетки від голови??
Звичайно, Луці не подобалось те, що я перериваю такі моменти, але те, що я назвала його милим, він повеселішав... Випивши таблетку, я поспішила додому, поцілувала Луку у щоку на прощання та поїхала .... Сьогодні був перший день в університеті, я не могла цього пропустити... Я перевернула весь свій гардероб, та не знайшла жодних штанів... Ну звичайно, я ж ніколи їх не носила... Тому одягнула чорну спідницю, топ м'ятного кольору та сорочку, такого ж самого відтінку... Зробивши легенький макіяж та розчесавши волосся, я взяла свою сумку і подалась в універ... Аж не віриться, що я змогла це зробити... В коридорах університету, я встигла помітити дуже знайоме обличчя... Так, це був той бармен, точніше Макар... Хлопець також помітив мене, посміхнувся і пішов в моєму напрямку... І я знову зніяковіла... Його посмішка якось дивно впливає на мене... Привітавшись сказав:
- Лялечко, радий тебе бачити... На якому курсі навчаєшся?
- Першому... Стоп, відколи це я лялечка???
- Від учора, лялечко... Соль, але якщо ти не хочеш, то я не буду тебе так називати...
- Називай як хочеш... Це краще ніж просто Соломія... А ти на якому курсі?
- Вже другому... Майбутній гітарист ..
- Прикольно, а я майбутня солістка)) Якщо через два роки, це не зміниться...
- Соль, що не зміниться? - тривожно запитав Макар...
- Та нічого, забий... Покажеш мені аудиторію??
- Звичайно))) Але за однієї умови, якщо ти розкажеш мені, що сталося??
- Давай іншим разом...
З цими словами, хлопець провів мене до аудиторії, побажав удачі, і поспішив на свої лекції.. Зізнаюся чесно, пари були досить цікавими... Останню пару відмінили, тому що викладач захворів, тому я вирішила прогулятися... Та мене наздогнав Макар, запропонувавши провести додому... Ну в нього були настільки гарні очі, що я просто не могла йому відмовити... Він виявився дуже веселим, і знав не тільки як робити коктейлі, а і як поводитися з дівчатами без цього всього етикету, який притаманний моєму "нареченому.." Загалом Макар був дуже милим, мені було з ним весело... В деякий момент, я відчула, що біля нього я справжня, проте швидко повернулась у реальність , опинившись біля свого будинку... Я настільки звикла до етикету, гарної постави і всього іншого, що просто не обходилась без цьому у звичайному житті... Перед тим, як увійти в дім, я почула від Макара:
- Соль, пам'ятай, що ти класна така як є.. Знаю, ми знайомі тільки другий день, але з своїми правилами ти зовсім не схожа на ту дівчину, яку я зустрів біля бару...
Але я нічого йому не відповіла, просто посміхнулась, а потім серйозно задумалась над його словами... Я класна, коли справжня???