Глава 1

Вікторія

- Якого чорта! – злісно викочує на мене блакитні очі, які нагадують літнє небо,  рудий молодик. Він дратується, але нічого вже не змінити. На білосніжній сорочці видніється величезна коричнева пляма від кави. Я дивлюся на неї та ледве ховаю посмішку, яка попри мої стримувальні дії, хоче вилізти на вуста та показати правду. Адже ця неприємна «акція» запланована.

- Як так можна йти! Зовсім під ноги не дивишся! - далі психує красунчик, який рукою намагається прибрати пляму, але то марна справа. Гнівливі змахи рук нічого не дають, адже не вибивають із тонкої тканини напій, який я купила десять хвилин тому в місцевому кафе.

- Я вас не помітила, - нарешті подаю голос до нього, тримаючи в руках стаканчик із кавою, якої там фактично вже нема. - Вибачте, я зовсім неуважна.

- Це видно! - відвертається від мокрої халепи та нарешті кидає на мене свій погляд. Ми дивимося одне на одного. А він вельми гарний, а якщо точніше, то дуже. Щось Зоя значно применшила його вроду та фото показала не сильно вдале, але зараз не до того. Я маю зробити все, щоб ця баньката золота рибка клюнула на мене.

Я кліпаю очима та мовчу. Чекаю його наступну репліку, яку не спішить говорити, адже у нього нині цікавіше заняття. Він розглядає мене своїм плотолюбним поглядом, який не минає кожного сантиметра мого тіла. Особливо пильно досліджує плечі та декольте.

Йому це все подобається. Видно з кутиків його пухких вуст. Мабуть, уже фантазує непристойне. Він же бабій! Не дивно. Утім нічого - цей красень не підозрює, що скоро він скуштує таке гірке страждання, яке на все своє довге життя запам'ятає.

Закохаю в себе цього зарозумілого телепня, який розбив цілу гору ніжних дівочих сердець, що бажали від нього щирого та палкого кохання. Він зазнає помсти за тих дівчат, а також за Зою, яка через нього  без премії, а у неї скоро весілля. Хоча, я гадаю, виходити за Влада, то величезна помилка. Утім, то її життя.

А яка мені вигода з цього покарання  - її немає. Розвага! Також я така дівчина, що аби мене в себе закохати, то треба бути навіть не знаю ким. Таких чоловіків не існує, а при тому я по гороскопу водолій, який прагне тільки одного - свободи.

Тому живу нею та насолоджуюся, а слова - хто тобі на старості склянку води дасть, то мене смішать. Закручу до п'ятдесяти років власний бізнес та будуть мені не воду давати, а келих сухого вина та швейцарський сир!

Зараз хтось скаже - зарозуміле стерво. Так! Це про мене! Кому не подобається, то хай розвертається на сто вісімдесят градусів та маршрут прямо! Ніхто нікого не тримає.

Рудий красень досі обдивляється мене. Дивиться, що за цукерка йому втрапила. Думає солодка, а в реальності кисла, мов недоспілий аґрус. Але про це пізніше.

Нарешті його погляд доходить до мого обличчя, яке я намагаюся робити наївним та милим. Чекаю на його вердикт, але бачу, що він буде таким, як мені треба. Сподобалася. Широкі зіниці видавали його.

- А ти гарна, - усміхається він. - Навіть дуже. Але ти маєш виправити свою неуважність.

- І як? - питаюся я та тріпочу чорними віями. - Випрати сорочку? Не знаю чи можна її врятувати від такої серйозної плями.

- Ні, рибко, - неочікувано переходить на пестливі слова. - Сьогодні у мене вільний вечір, а тому запрошую посидіти в одному тихому закладі, де я тобі розповім, як варто пити каву, щоб не обливати людей на вулиці.

Який же він павич! Говорить це низьким голосом, який має пробирати до кісточок та давати відчувати, що перед тобою стоїть палкий домінант, який знає всі тонкощі зваблення та кохання в ліжку. Але не на ту нападає! Я сама можу такого дурману напустити, що кожний чоловік стане землю цілувати там, де ступала моя ніжка.

- Сьогодні? - дивуюся я та трішки додаю невпевненість у діалог. - А може завтра? Сьогодні, я не готова…

- Після десятої я хочу бачити тебе у закладі "Маніль", - уриває мене. - Жодних відмов не приймаю, бо ти дуже сильно провинилася переді мною. У тебе буде лекція на всю ніч. Це тобі обіцяю!

Бовдур! Лектор недовивчений. Якби на моєму місці опинилася якась інша дівчина, то вона вже б давно гепнулася на землю від такої зухвалої поведінки.

- Гаразд, - погоджуюся я.

- Не тільки гарна, а ще піддатлива, - підморгує він. - А тепер скажи своє ім'я та телефон, щоб не втекла від мене.

- Вікторія, - дивлюся прямо йому в очі, а далі диктую номер. Він думає, що я його наївна рибка, але все навпаки – він моя здобич. Іване Дурковичу, ти навіть не уявляєш, яка відьма відкрила на тебе полювання.

Він записує мій номер, а далі двічі уважно перевіряє. Боїться, що Вікторія втече від нього. Як же мені нині смішно. Ледве стримую себе, щоб не засміятися.

Однак я чудова актриса, яка сьогоднішній напад з учорашнього вечора продумала до найдрібніших деталей, а нині успішно реалізую та маю відмінний результат. Усе йде за сценарієм.

Звісно можна було не купувати каву, не чекати його десять хвилин біля цього офісу та подібне. Могла просто підійти до нього та усміхнутися. Утім так не цікаво. Нудне знайомство, а так - маленький треш перед великим.

- Збігається, - відповідає він після двох перевірок. - Тепер, Вікторіє, тобі не  накивати п’ятками від мене.