Розділ 2: Про що говорять зірки

З хатини ворожки Хельмунд вийшов за годину. Плечі опустилися, він ледве переставляв ноги. Слова Ефрікс знову й знову лунали в його голові:

— Дитини не існує. Її не бачать карти.

Мисливець навіть не знав, що й думати. Якщо людину не бачать карти вона або мертва, або боги нею знехтували. Ворожка каже, що на її пам'яті порожня карта випадала лише раз, коли вона робила розклад, у майбутнє загиблої людини. Але ж його дитина була жива і здорова. Невже боги відвернулись від дочки?

Вранці Фріда дивно дивилася на чоловіка. Мисливець няньчився з дитиною, допомагав по хаті. Все б нічого, але жінка ловила його погляди, кинуті на дочку. Так дивляться на щось страшне, відразливе. Фріда не вирізнялася витримкою, тому вже за півгодини таких поглядів заговорила:

— Хельмунде, що відбувається?

— Ти про що?

— Що не так з нашою донькою? Чому ти так дивно на неї дивишся?

— Я намагаюся звикнути до думки, що в мене народився не спадкоємець, — Хельмунд знизав плечима. Йому не хотілося дурити дружину, але й правду сказати він не міг.

Фріда опустила очі, звинувачуючи себе в тому, що не змогла виправдати очікувань коханого чоловіка:

—  Через рік ми знову можемо спробувати…

Вона не знала, що менше ніж через рік Хельмунда не стане. Він піде полювати на оуксюків, які погризуть два будинки біля лісу.

До цього випадку істоти вважатимуться нейтральними. Такими, хто не нападає на людей першими. Повільні оуксюки, харчуються деревом, а не м'ясом. Але, збираючись у зграї, можуть протистояти багатьом більш швидким і небезпечнішим істотам. Трьох мисливців, виділених старійшиною на усунення шкідників, не вистачить. Виживе лише один, він втече одразу після того, як оуксюки нападуть першими. Але й утікач проживе недовго —  один із оуксюків, мабуть, найшвидший, прокусить чоловікові вену на нозі. Кров закипить від отрути, і мисливець у жахливих муках помре через тиждень уже в селі.

Але тоді вони про це ще не підозрювали.

Хельмунд обійняв дружину за плечі і незграбно чмокнув у губи:

—  Звісно, спробуємо. Я нікуди від тебе не подінусь.

Але доля мала інші плани.

 ***

Смерть головного мисливця змінила набагато більше, ніж здавалося з першого погляду. Група мисливців втратила свого лідера і розпочалися довгі та нудні змагання. Ніхто не ходив у ліс, не приносив їжу, чоловіки билися один з одним. Овочі, зібрані з городів та полів, закінчувалися. Це був час голоду для села Гудрас.

   Мешканці селища зверталися до старійшини, але той розводив руками:

—  Такі звичаї. Завжди так було. І якщо ми не хочемо розсердити богів, терпіть.

Настали лихоліття і для сім'ї Хельмунда. Фріді довелося залишати маленьку дочку вдома саму. Вдова йшла майже на весь день. Вона і ще десяток жінок збиралися в хаті старійшини і плели нитки з вовни, що приносили мисливці; займалися обробкою шкур і шили одяг. Це була важка і виснажлива праця. Але той срібний шурль, що отримувала жінка за два тижні роботи, годував її дочку і саму Фріду.

Малеча, що ще не отримала свого імені, розважала себе сама. Тільки в обід мати прибігала додому, щоб нагодувати доньку і знову поверталася до роботи. Декілька разів дружина Хельмунда просила Орцеда дозволити їй забирати шкури додому та обробляти їх там. Але старійшина був непохитний, а потім, у черговий раз після підняття цієї теми натякнув на те, що багато хто хотів би отримувати такі гроші, як вона.

Малій було всього три роки, коли вона познайомилася зі своїм першим другом. Він був трохи вищий за неї і трохи старший. Хлопцем виявився син коваля. Як і в усіх дітей до семи років, він не мав імені.

Ім'я дарували на ритуалі, що проводився у перший весняний зорепад. Цей день символізував початок нового життя. А ще казали, що ворожки та жерці богині Селіс, саме з зірок збирали імена та нагороджували ними дітей. Дитина, що отримала ім'я, вважалася дорослою і здатною приймати рішення. Вона вже сама обирала якою справою займеться у житті і ким стане у майбутньому. Чи піде вибраним шляхом, чи обере свій. Боги закріплювали рішення на зірках, і ніхто не міг оскаржити сказане на ритуалі ухвалення імені.

Ворожкою, що дарувала їм’я у Гудрасі, була Ефрікс. Жінка дуже нервувала, чекаючи на рік дорослішання дочки Хельмунда. Вона пам'ятала про те ворожіння, ніби воно було вчора. У страшних снах вона бачила ту порожню карту на кровавому відбитку. Раз у раз прокидаючись від цього сну, Ефрікс обіцяла собі і Гаю, що спробує змінити долю дівчинки, знайшовши їй ім'я, що поверне дитині прихильність богів. Невтямки ще було жінці, що воно вже обрано, залишилося тільки його вимовити. Але до потрібного весняного зорепаду було дуже багато часу.

Дівчисько після знайомства з другом часто заглядала в будинок до коваля Тейна. Діти багато часу проводили разом: крали яблука з чужих садів, бігали купатися в дрібній річечці, що несла свої води через село Гудрас і, звичайно ж, сперечалися, сварилися і мутузили один одного в придорожній пилюці. Це було те щасливе дитинство, яке вона збереже у своєму серці на все життя.

В один із звичайнісіньких осінніх днів, коли дівчинка з каштановим волоссям зайшла у двір і чекала свого друга, доля подарувала їй мрію. Коваль випередив сина і зустрів гостю першим: