12

Діна

  Так-так, де ж той милий? Випадково не до тієї помчався, що помаду на його одязі залишила?

  Я вже встигла прийняти ванну, підфарбуватися, натягнути білизну з чортовою портупеєю, в якій звичайно заплуталась, а тоді ще вздовж і впоперек обприскатися парфумом, але яскраву рожеву баночку не квапились повертати на полицю. 

  Варто чи ні? Поставила собі питання, а тоді таки розпилила парфум ще й в трусики. Ну, знаєте, щоб прямо всюди-всюди пахнути.

  А воно як запече! Йой! Хто ж знав, що після депіляції таке не конає?! Довелося ще раз вимивати себе. І як тільки намилила в тому самому місці, яке постраждало й тепер пашіло, почула, як двері рипнули, а тоді голосно гахнули.

  Як же він не вчасно повернувся, той любий-милий! 

  Тепер вже швидко все змила, обтерлася рушником і… Стукіт у двері.

- Діно, ти тут? - запитав Славко. - Можна зайти? Хочу руки помити. 

- Ні! - несамовито викрикнула, бо ж хотіла його зустріти в іншому амплуа. 

- Все нормально? - поцікавився він.

- Угу, я зараз вийду. Зачекай ще трохи. Я швиденько.

  Але оце «швиденько» з портупеєю не виходило аж ніяк. 

- Діно, я вже в туалет хочу! - повідомив мій чоловік.

- Почекаєш! - в мене у цей час вже здавали нерви. 

  Якось боком з підскоком влізла у свою незвичну покупку, хоча деякі шлейки залишилися перекрученими. 

Ну, не змогла зібрати цей конструктор! То що тепер?! І так нормально. 

  От тільки було шкода, що парфум не прихопила з собою до ванної кімнати. Прямо хоч освіжувачем для туалету бризкайся! 

  І от феєрично відчинила двері. Встала при вході, як та повія на вулиці червоних ліхтарів. В Ютубі таке піддивилася… випадково. І в уяві одразу пролунали оплески, і я така, як якась зірка, що на сцені ловить овації. 

  А сам Славко що? З криками: «Ну, нарешті! Тебе що, пронесло?!», - відсунув мене в бік і влетів до туалету, зачинивши двері. 

  Розплакатись, чи що? 

Діно, спокійно. Ну, закортіло людині, а ж я реально довго його не впускала. 

  Пішла до полиці в коридорі, скористалася парфумом, і чомусь погляд раптом впав на взуття мого чоловіка. Здалось, що воно було… погризене. Ну, справді! Дрібні дірки, а он ще й велика яка! Я запхала палець в ту дірку й підняла взуття, оглядаючи його. Хотілося б дізнатися, що це за миші напали на Славка, і де він взагалі вертівся. 

  Але ні, зараз було не до цього. Плани змінювати ні в якому разі було вже не можна. Ніяких розмов про дірки!

  Славко довго не виходив з вбиральні. То ще не відомо, кого з нас пронесло. От розумник, треба ж було таке бовкнути дружині в еротичній білизні! 

А тоді став чутним шум води. Він що, душ приймає? Ага, значить помітив мій образ.

  Я пішла в спальню, розвалилася на ліжку, вигинаючи спину та закидаючи голову так, як в модних журналах та чекаючи на чоловіка. 

- А що це на тобі? - запитав Славко, підійнявши брови.

- Портупея, - пояснила пристрасним голосом і закрутила на палець пасмо волосся. 

  Славко замість того, щоб наблизитись і поцілувати мене, лише уважно розглядав мене, наче експонат. А тоді кутики його рота поповзли доверху. 

- Що?! Що не так?! - гнівно запитала в нього.

- А з чого це ти так зодяглась? Діно, це на тебе не схоже.

- Славко, не будь занудою. Ходи вже до мене. 

  Він почав знімати светр і вже голосніше сміятися, що мене не просто обурило, а й розчарувало. 

- Ну, ти чого регочеш? Ну, Слава! Я ж намагаюся урізноманітнити наші стосунки. Ти що, не помітив, яка між нами тепер дистанція. Хоч би добре слова коли сказав. Ставишся до мене, як до наймички!

  В мене на очі набігли сльози, але я вчасно взяла себе в руки і якимось чином ввібрала їх назад в себе. 

- Діно, та просто… так дивно тебе бачити в такому… образі. Він тобі не личить, або я не звик до таких шоу в твоєму виконанні. Ти ж проста дівчина, з провінції, а натягла на себе костюм тих самих дівиць. Якось воно не сумісно. Це, знаєш, як їсти яйця з лобстером.

- Ти не вважаєш мене привабливою? Я наче ті яйця для тебе? - запитала водночас з ненавистю та образою в погляді.

- Діно… - зітхнув він.

  А я не довго думаючи, як завалила йому з коліна по тих самих… Він аж ахнув, скоцьорбившись. Певно, не очікував, що на вечерю подам такий омлет.

- Якого біса? - глухо запитав Славко, зморщивши обличчя так, наче то була стара картопля.

- Заслужив! - голосно крикнула з образою, а тоді дістала з його кишені телефон і насильницьки тицьнула пальцем Славка на кнопку, розблоковуючи гаджет. 

- Навіщо тобі мій мобільний?! Не переходь межі, Діно! 

  Мій чоловік спробував виструнчитись, але тут же видав звук, схожий на скавуління.

  Мабуть, добряче йому заліпила коліном.

  Тим часом я схопила яблуко з тарілки на комоді й захрумтіла, перевіряючи його соціальні мережі.

- Я підозрюю, що ти мені зраджуєш, - прямо зізналась, голосно цямкаючи.

- З чого ти взяла? Тобі краще попросити в мене вибачення й повернути мобільний, бо те, що ти коїш неабияк мене…

  Не встиг він договорити, як я різко повернула екран мобільного до його обличчя. Хотілося заодно зламати Славі носа, але поки ще стримувала себе. 

  Він примружив очі, вдивляючись на екран. Мабуть, думав, як відмазатися. Адже повідомлення від нього ж: «Завтра тебе з‘їм. Готуйся» було досить таки неординарним. 

  Я, знаєте, щодня готувала йому вдома делікатеси, а він ходив кудись їсти. І не дай Боже, мій чоловік зараз не докаже, що в повідомленні мова була не про їжу. 

- Мабуть, «Т9» мене виправив. Я не писав такого, - впевнено загомонів він.

  Той, кому було надіслано повідомлення, підписувався (чи підписувалася?) - «робота». Тільки було шкода, що більше подібних повідомлень не знайшла. 

- То що, зателефонуємо цьому «робота»? - запитала, демонстративно викинувши залишки від яблука на підлогу.