-

- Азаріфель, підійди сюди, у мене дещо є для тебе, - пролунало біля дверей одного невеликого, але затишного будинку.

- Аббадон, я зайнятий, готую вечерю, сам підійди, - відповів другий голос з кухні, яка була трохи забруднена і у смітті.

Чоловік із чорним волоссям важко зітхнув, він хотів зробити маленький сюрприз своєму улюбленому світловолосому чоловікові. Але якщо Азаріфель чимось захопився, його просто не відірвати. Тому Аббадон просто зняв взуття і у верхньому одязі пройшов на кухню, обійняв коханого і підніс горщик із калами, улюбленими квітами ангела.

- Вау, Аббадон, це так красиво, я й не очікував, - світловолосий чоловік одразу посміхнувся своєю неземною усмішкою.

- О, нарешті ти не кричиш, що я руйную природу, - з напускною серйозністю відповів темноволосий, а погляд Азаріфеля одразу затьмарився.

- Тому що наш Творець зробив усе це, а ти все руйнуєш, мені не подобається це, - ангел забрав горщик і повернувся готувати вечерю.

- Ну, пробач, все-таки я демон і це моя робота, творити зло, - примирюючим тоном промовив Аббадон.

- Демон так, але ти живеш зі мною, ангелом, і я не хочу, щоб ти робив неприємності, хоча, якщо бути точнішим, це твоя суть, тому просто мінімізував зло.

- Ти ж знаєш, я не можу, я народжений в Пеклі і вихований творити зло, і так себе постійно стримую, це неймовірно важко, але ж я докладаю зусиль.

- Вибач, ти маєш рацію, ти і так робиш багато.

Аббадон мовчки, помахом руки, прибрав безлад і пішов переодягнутися в домашній одяг. За кілька хвилин він спустився та допоміг накрити на стіл. Азарифель дуже майстерно приготував м'ясо та картоплю, чоловіки швидко все з'їли, прибрали та пішли до спальні.

***

Три місяці тому Азаріфель та Аббадон були відправлені на одне завдання, але з різною метою. Демон повинен був переконати дівчину втекти з дому після сварки і ніколи не повертатись, ангел відповідно навпаки – залишитися та помириться. Це мало вплинути на історію людства. Так, ніби дрібниця, але до чого це може призвести.

Чоловіки прибули одночасно і всіляко збивали думки дівчини. Спочатку не підозрюючи один про одного, але потім зіткнулися. Між ними трапилася бійка, Аббадон перемагав. Проте вони випадково подивилися один одному в очі, що робити не можна, та закохалися однин в одного, а це було неприпустимим в їх світі. Аббадон поступився Азаріфелю в завданні. Ангел і демон знали, що не зможуть жити далі одне без одного, такі «правила». Їм треба буде бачитися. Але повернувшись до Пекла та Раю, вони не зможуть цього робити, тому залишилися на Землі. Так само вони знали, що їх схоплять і покарають, нікому не відомим способом. Проте вони вирішили насолодитися таким життям, поки можуть.

***

-Еллохім, ми повинні покарати Аббадона та Азаріфеля! - Влітаючи в резиденцію, прогримів диявол.

 - І тобі привіт, Сатана. Я згоден з тобою, їх треба покарати, – стримано промовив бог.

- Як ми покараємо архідемона та архангела?

- Є одна давня кара, ти, напевно, про неї забув. Потрібно викликати Жнеця.

- Женця? Це з міжмиру живих та мертвих?

-Так. Це те, що змусить їх мучитися кілька тисячоліть.

-І це ще я диявол?! - вибухнув злим сміхом Сатана.

***

Аббадон сидів у барі пив абсент у чистому вигляді. Алкоголь не брав ангелів та демонів, але трохи обпікав горло. Чоловік вирішив трохи розважитись і надоумити когось на бійку. До нього підсіла дівчина неземної краси. Аббадон вперше бачив таку красу, він відчував, що вона не людина, але  не демон і не ангел. Хто ж вона?

-Привіт, красень, не пригостиш мене? - протягнула прекрасним голосом незнайомка.

- Чому б і не почастувати? - усміхнувся демон, - мене звуть Аббадон.

- А мене Еріс, у тебе незвичайне ім'я, не чула таких.

- Розумію, я й сам незвичайний.

Вони ще довго розмовляли, розмова так добре йшла, ніби вони знайомі вічність. Аббадон навіть забув, що хотів нашкодити. Через декілька годин вони попрощалися, обмінявшись контактами.

 Демон вирішив не розповідати Азаріфелю про нову знайому, все-таки Аббадон демонічної натури і здатний на всяке, тому не хотів, щоб ангел ревнував.

***

Аббадон спілкувався з Еріс, вона його зачаровувала, але демон не хотів зраджувати коханому ангела. Він не знав, як вчинити, чоловік не хотів, щоб Азаріфель засумнівався у коханні демона. Але сам він нічого не міг вдіяти, його надто сильно тягнуло до дівчини.

Вони все частіше зустрічалися і завжди довго гуляли. Одного дня все-таки демон зрадив ангелу. І з цього моменту покарання було запущено. А Еріс зникла для Аббадону назавжди.

***

- Аббадон, як ми познайомилися? – різко спитав ангел.

– Що? Ти що забув? Ми ж не забуваємо за такий короткий період, – насторожено спитав демон.

- Я не можу згадати, не знаю, як так, - розгублено промовив Азаріфель.

- Ми познайомилися на завданні, де мали помирити чи посварити остаточно дівчину з батьками, змінивши долю людства.

- Я не пам'ятаю цього завдання та нашого знайомства загалом.

Чоловіки нервово дивилися один на одного. Так не має бути. Ангели і демони не можуть забути знайомства з коханими, а тим більше свої завдання. Це було дуже погано.

Ішов час, Азаріфель спогад за спогадом забував про Аббадона, що дуже насторожувало чоловіків. Демона їло зсередини почуття провини, коханий втрачає пам'ять, а він зрадив ангелу. Аббадон тепер майже не залишав наодинці Азаріфеля і намагався зрозуміти причину проблеми.

- Коханий, ми ж знали, що рано чи пізно нас покарають, мабуть, настав час.

- Я не хочу, щоб ти забув про мене! Потрібно якось це зупинити.

- Як ти дізнаєшся, що відбувається?

- Я все зроблю для цього, - з цими словами демон відкрив крила і полетів у невідомому напрямку.

Демон повернувся через добу, весь у лахмітті і з дуже пошарпаним виглядом. У його руках була одна стара книга. Демон розповів про женця і про те, що відбувається після зв'язку з ним.