19. Борги

Аріель.
Усе відбувалось як у сні. Памʼятаю лише, що Лео допоміг мені одягнутись, тому що мої руки тремтіли настільки сильно, що я нічого не могла робити. Він натягнув на мене свою футболку, бо моя блузка була непридатною до носіння після всього, що сталося. І хоча в будь-який інший момент я б нервувала, чи помітить це мама, зараз усе, чого я хотіла, — щоб вона була в безпеці.

— Я піду з тобою, - сказав Лео, паркуючи авто біля будинку Девіда.

— Ні, не потрібно. Я напишу тобі, - відповіла я, намагаючись зібратися.

— Арі… - Лео спробував заперечити, але у мене не було часу сперечатися.

— Лео, будь ласка, я напишу тобі, - майже прошепотіла я, вдивляючись в його очі.

Я вискочила із машини і побігла до будинку. Світло горіло повсюди, кімнати наповнював тривожний холод. Поліцейські зникли, залишивши після себе лише суцільний безлад — розкидані речі, перевернуті стільці, і це відчуття, ніби хтось розірвав цю ніч на шматки.

Моє серце калатало, коли я пробігала коридором, намагаючись зрозуміти, що тут могло статися. На підлозі валялися якісь документи, поняття не мала, що там було написано.

— Мамо? - мій голос зірвався, і я почула, як він відлунює в порожньому просторі будинку.

Тишу порушив крок, і мама вийшла з вітальні, виглядаючи блідо й виснажено. Вона підійшла до мене, її обличчя було сповнене невимовної тривоги.

— Що тут сталося? - запитала я, обійнявши її, відчуваючи, як серце б'ється дедалі швидше.

Вона не відповіла відразу, її погляд був порожнім, немов вона сама ще не до кінця розуміла, що відбувається.

— Вони… прийшли за Девідом, - нарешті промовила вона, її голос був ледь чутний.

— Чому? Що він зробив? - запитала я, відчуваючи, як холодний страх прокрадається всередину.

Мама похитала головою, намагаючись зібратися.

— Не знаю, щось пов'язане з підробкою документів та невиплатою кредитів… Вони сказали, що мають докази, - вона притиснула руку до чола, ніби намагаючись упоратися з усім, що відбувається. — Аріель, я й подумати не могла, що він здатен на таке…

Я спробувала переварити почуте, але всередині панував хаос. Девід, новий чоловік моєї мами, якого я й так до кінця не могла прийняти, раптом перетворився на фігуру, що несла за собою тінь небезпеки та брехні.

— А де він зараз? - запитала я, відчуваючи, як все навколо ніби втрачає ґрунт.

— Поліція відвезла його. Сказали, що розслідування вже йшло давно, а сьогодні вони отримали дозвіл на арешт, - її голос ледь не зривався, і я відчула, як її плечі почали тремтіти. — Все сталося так швидко… Вони просто увірвалися, перегорнули все догори дном. І тепер мені здається, що я нічого не знаю про нього.

Я обійняла маму, намагаючись заспокоїти її, хоча сама відчувала, як кожна фраза пробиває всередині ще одну діру.

— Мамо… ми якось розберемося з цим. Ти не одна, - прошепотіла я, хоч у глибині душі розуміла, що в нас попереду надто складні дні.

Ми залишилися стояти посеред безладу, відчуваючи, як наша реальність тріщить по швах, і я раптом зрозуміла, що тепер нам доведеться зібрати все з уламків — навіть якщо не знала, чи залишиться щось ціле після цього.

Лео.
Я повернувся у порожню квартиру, налив собі коньяку і, впершись поглядом у вікно, чекав хоча б якогось повідомлення або дзвінка від Аріель. Але годинник уперто відраховував час, і минуло вже кілька годин, а від неї не було жодної звістки.

Ранок здавався нескінченно далеким, коли я нарешті, втративши терпіння, набрав номер одного зі знайомих у поліцейському відділі. Мені потрібно було дізнатися деталі.

— Слухай, потрібна інформація по вчорашньому арешту в будинку Девіда Карсон, - холодно вимовив я в слухавку, намагаючись тримати свій тон під контролем. Мене дратував сам факт, що Аріель мала зіткнутися з усім цим, коли б не Девід… все було б інакше.

З іншого боку, у слухавці залунали кроки й шурхіт паперів.

— Зачекай… Так, вчора ввечері його затримали. Підозра у підробці документів, кредитне шахрайство… Він замішаний у справі з досить великим оборотом грошей, - відповів мій знайомий, і я відчув, як напруга в мені починає наростати.

— І де він зараз? - запитав я, вже знаючи, що відповідь мені не сподобається.

— У відділку, але скоро переведуть до слідчого ізолятора, оскільки справа серйозна. І, схоже, з’являться нові обвинувачення, вони перевіряють його зв'язки. Цей Девід за собою тягне купу проблем, і, чесно кажучи, не здивуюсь, якщо знайдуть ще щось.

Цей клятий виродок. Я планував власноруч знищити його, а він сам потопив себе. Я поклав слухавку, не попрощавшись і знову набрав Арі, але вона не відповіла.

Кожна секунда цього очікування рвала мене зсередини. У голові з'являлися картини: Девід і вся його фальшива доброчесність, з якою він увійшов у її життя, перевернувши все догори дном. Стиснувши кулаки, я відчував, як гнів наростає, витісняючи будь-який спокій. Чому вона досі не відповідає?

Не зумівши більше стриматися, я різко розвернувся, і стакан у моїй руці полетів у стіну, розлетівшись на тисячі уламків. Осколки посипалися на підлогу, відлунюючи глухим дзвоном у порожній квартирі, але це не принесло полегшення.

Я залишався сам у цій кімнаті, охоплений люттю й безсиллям, не відриваючи погляду від телефону, з якого так і не з’явився жоден знак від Аріель.

Прийнявши душ і зібравшись, я поїхав до навчального корпусу Евелін. Арі точно сьогодні не прийде до університету після того, що сталося, але вони з Евелін були близькі, і я сподівався отримати від неї хоч якусь інформацію.

Підійшовши до кабінету, де мала закінчитись її перша пара, я побачив, як вона виходить у коридор, і відразу попрямував до неї.

— Лео? - здивовано промовила вона, побачивши мене. Її очі на мить затрималися на моєму обличчі, наче вона вже здогадувалася, що щось пішло не так.

— Нам потрібно поговорити, - я підійшов ближче, намагаючись зберігати спокій, але вона, здається, відчула напругу, що йшла від мене.