12. "Відносини"

Аріель.
Боже, я мало не втратила свідомість від страху. Я звикла прислухатись до усього навколо себе, але коли поруч Лео, мені не потрібно було це робити, це так дивно. Як за такий короткий період він зміг стати для мене місцем захисту?

— Мила, це чергова драма між Ашером і Евелін, нічого нового, ти як? - він опустився переді мною, ніжно обіймаючи моє обличчя своїми сильними руками. Його дотик миттєво заспокоював, хоча серце все ще билося надто швидко.

— Ох, я в порядку, просто такий різкий звук і я.. - а що я взагалі могла йому пояснити? Що я, як маленька дитина, яка боїться монстрів під ліжком?

— Евелін, заткнись нахрін! - з коридору пролунав голос розлюченого Ашера.

— Подякуй, що я не вбила тебе, ідіоте! - різко відповіла Евелін. Що між ними відбувалось цього разу?

— Чувак, що не так з твоїм водінням? Ти влетів у довбане дерево! - на сходах з'явився Макс.

Що? Удар був від машини? Я розгублено перевела погляд на Лео, намагаючись збагнути, що відбувається.

— Ну, спроба зібрати всіх разом в черговий раз виявилася катастрофою, - Лео ніжно поцілував мене в лоб, забираючи з моїх рук майже порожню кружку з гарячим шоколадом.

— О, Арі, я не знала, що ти також будеш тут, - вона обійняла мене.

— Ти б знала, якби не намагалась вбити нас по дорозі, - втрутився Ашер із сарказмом, і я не могла стримати посмішку.

— Ти викрав мене, придурок! Що я мала робити? -  різко огризнулася Еві. Викрав її? Я перевела погляд на Ашера, але, чесно кажучи, вже не була настільки шокована. Якщо він найкращий друг Лео, то мене вже це не дивує.

— Ти в курсі, що називати свого нареченого "придурком" — не найкращий спосіб будувати щасливі стосунки? -  Ашер ледь стримував усмішку, його голос був спокійним, наче він просто коментував погоду.

— Тимчасового нареченого, - розлючено відповіла Еві, підкреслюючи кожне слово.

Заручені? Я здивовано подивилася на її руки в пошуках обручки, але не побачила нічого. Та й як ці двоє могли бути зарученими? Вони точно не виглядали, як пара, яка планує весілля.

— Принцеса, якщо для тебе все життя — це "тимчасово", то не бачу жодних проблем, - Ашер відповів із такою невимушеністю, ніби це була просто ще одна розмова.

— Який же він нестерпний, - Еві присіла поруч зі мною, її обличчя було напружене, але в її очах я бачила щось більше, ніж просто злість на Ашера.

— Закінчуйте цей цирк і займіться чимось корисним, - нарешті з'явився Лео, його голос прозвучав із тією самою холодною впевненістю, яку я вже знала.
— Мила, допоможеш мені на кухні? - я кивнула, це був ідеальний привід втекти і трохи перевести подих.

— Це дивно... - сказала я, коли ми опинилися на кухні, подалі від цього хаосу.

— Не звертай уваги, вони, як кіт із собакою, усе життя, - відповів Лео, нарізаючи овочі. Його рухи були спокійні, зосереджені, наче ця сцена зовсім його не хвилювала.

Я на мить замислилась. Ми тепер пара? Він називає мене "мила", але я досі не знаю, як визначити наші стосунки. Вирішивши поки не зациклюватися на цьому, я запитала:

— Ви давно знайомі?

— Мг... Наші батьки дружили, - відповів він сухо, не відводячи погляду від нарізки овочів.

Я читала, що його батьки загинули, коли він був підлітком, і не хотіла заглиблюватися в це, щоб не зачепити болючу тему. Тому просто підійшла ззаду й обійняла його, дозволяючи собі на мить розслабитися в його присутності.

— Ти в порядку, Янголе? - запитав Лео, не зрозумівши мого жесту, його голос став м'якшим.

— Так... Все добре. Що ти готуєш? Можу чимось допомогти? - я спробувала змінити тему.

— Твоя головна задача — ось так мене обіймати, - його слова пролунали тепло і трохи жартівливо, і я не змогла стримати усмішку.

Спостерігати за Лео на кухні було неймовірно приємно, він почувався тут як у своїй стихії, навіть я не настільки впевнено поводжусь на кухні. Він закінчив нарізати овочі на салат, а потім віддав замариноване мʼясо Ашеру, щоб той приготував його на вогні. Я вперше за довгий час зловила себе на думці, що почуваюся комфортно поруч з людьми, яких майже не знаю. І ще більше мене здивувало те, що ніхто з них не коментував факт моєї присутності, що змусило мене замислитись: скільки дівчат Лео приводив сюди до мене?

— У тебе було багато відносин? - я намагалась опанувати себе, щоб не виказати хвилювання, але на душі було важко. Я боялась почути велику цифру.

— Ні, - коротка відповідь.

— Скільки? - я, напевно, виглядала у його очах як справжня ідіотка.

— Нуль. Я ні з ким не зустрічався, - його слова застали мене зненацька, і помітивши моє здивування, Лео додав: — Я спав із достатньою кількістю дівчат. Цифру не назву, але я ніколи з ними не зустрічався. Це був просто корисний обмін.

Його спокій і беземоційність вразили мене, і ця відповідь одночасно розрядила напругу й викликала нові запитання. "Корисний обмін"?

— А те, що між нами.. - почала я, але слова застрягли в горлі. Я не могла зрозуміти, як так сталося, що Лео так легко увійшов у моє життя і зайняв у ньому місце.

— Янголе, якщо тобі потрібно назвати це "відносинами", нехай буде так, - його голос був тихий, але кожне слово звучало, ніби вирізане з каменю. — Але мої плани на тебе набагато серйозніші, ніж просто ходити на побачення чи триматися за руки. Те, що я відчуваю до тебе, більше, ніж «відносини».

Його слова злилися в щось більше, ніж просто фрази. Це звучало, як приховане зізнання, як обіцянка, що його почуття — це щось значно глибше й сильніше, ніж можна виразити простими словами. Моє серце пропустило кілька ударів. Що це було? Можливо, щось схоже на зізнання в коханні, але в стилі Лео — пряме і сильне, без зайвих слів.

Ми сиділи за столом після вечері, граючи в монополію. Серйозно, ми грали в монополію. Це було останнє, що я могла собі уявити, коли думала про Лео, Ашера та Макса — таких різких, небезпечних хлопців за спокійною грою. Але якось усе виглядало природно. Коли годинник показав опівніч, я втомлено позіхнула, і Лео це одразу помітив.