9. Цілковито зламана

Лео.
Аріель лежала на мені, іноді мимоволі зміщуючись, і я з усіх сил стримував себе, щоб не дозволити своїм рукам занадто розійтися, коли вона отак притискалась до мене у цій сукні, яка майже не залишала місця для фантазії. Накривши нас ковдрою, я відчув, як вона ще ближче пригорнулася до мене, і це лише ускладнювало моє завдання залишатися у рамках.

— Ти так добре пахнеш, - її ніс пройшовся по моїй шиї і я шумно видихнув. Вона хоч уявляла, що робить зі мною?

— Я, здається, не подобався тобі, чи не так? Забула? - легким рухом я запустив пальці у її волосся, відчуваючи, як вона видала м'який, ледь чутний стогін, що був неймовірно солодким.

— Ти нестерпний, Лео, але у тебе хороші парфуми, - її губи на мить розтягнулися в усмішці.

— Чому ти обрала його? - Це був, мабуть, найвдаліший момент, щоб отримати відповіді на питання, які не давали мені спокою. Так, я вирішив скористатися її станом, як справжній мудак.

— Алекса? - Вона підняла на мене свої великі зелені очі, і я лише кивнув, спонукаючи її продовжити. — Не знаю, він… безпечний, милий, і знаєш, багато дівчат завжди були до нього небайдужі. Він ідеальний.

— Безпечний? Думаєш, я не такий? - мабуть, це було більш риторичне запитання.

—Лео, - вона засміялась, — Ти цілковита небезпека.

— Я не заподію тобі шкоди. Ніколи, - я знав, що це була не цілковита правда, але я зроблю усе, щоб вона не постраждала, навіть, якщо мені доведеться використати її у своїй грі проти Девіда.

— Ніколи? Чому? - Її голос був тихим і теплим, немов вона заглядала в саму душу, чекаючи на пояснення.

— Янголе, я ж уже казав тобі, - прошепотів я, торкаючись її носа губами, — я вирішив залишити тебе собі.

— Впевнена, ти вішав таку ж саму лапшу і тій, з якою тут був буквально пів години тому, - вона відвела погляд, її тон звучав ображено.

— Я не спав із нею, якщо тебе це так хвилює.

— Мене це не хвилює, - пробурмотіла вона, повністю відвертаючись від мене.

Так, я мав намір переспати з Амелією, чи як там її звали. Але навіть коли вона наблизилась і почала свою справу, в голові виринали образи мого Янгола, які просто не могли відпустити. Ніхто не мав такої влади наді мною раніше. Вперше в житті я відпустив дівчину зі свого ліжка, так і не переспавши з нею.

— Не відвертайся від мене, це провокує мене.

— Провокує? - Арі виглядала здивовано, наче й не усвідомлювала, про що я говорю. — У якому сенсі?

— Це провокує мене залишити сліди від своїх рук на твоїй гарненькій задниці, щоб у твоїй голові більше не виникало бажання відвертатися від мене, - я помітив, як її щоки миттєво почервоніли.

— Я справді приваблюю тебе? - вона запитала це настільки щиро, що на мить мені здалося, наче вона справді в цьому сумнівається. Як вона могла не розуміти, як сильно мене тягне до неї?

— Ти навіть не уявляєш, наскільки, - я зафіксував її погляд, щоб вона не відвернулась знову. — І, чорт забирай, краще б ти просто приваблювала мене.

Я відчував, як знову втрачаю контроль, бажаючи притягнути її до себе і відчути її губи на своїх. Але вона була п’яна, а я хотів, щоб вона пам’ятала цей момент, хотів, щоб все було справжнім, без будь-яких виправдань і сумнівів на ранок.

— Хм, думаю, я швидко набридну тобі, - промовила вона тихо, ніби підсумовуючи щось сама для себе.

— Це неможливо, - я відповів впевнено, відчуваючи, як вона знову притулилася до мене. — Я знаю про тебе усе, і у тебе досі виходить здивувати мене.

Я провів рукою по її спині, відчуваючи, як вона розслабляється під моїми дотиками. Її слова пронизали мене — вона зовсім не звучала образливо, швидше втомлено і трохи зневірено.

— Якби ти знав усе, ти б навіть не наблизився до мене. Я цілковито зламана, Лео, - її голос тремтів, і я відчув, як вона важко видихнула, перш ніж заснути.

Я обережно поцілував її у волосся, вдихнувши знайомий аромат.

— Янголе, ми вирішимо це, - прошепотів я, дивлячись на неї.

Я знав, про що вона говорила. Її минуле, її батько… Усе, через що їй довелося пройти. Цей покидьок уже давно не живий, але навіть із того світу він досі тмає владу над нею. Якби він був живий, я б задушив його власними руками за те, що він зруйнував її життя. Але тепер, коли його більше немає, моє завдання — повернути їй відчуття безпеки, щоб цей страх із минулого більше ніколи не затуляв їй дорогу вперед.

Аріель.
Я прокинулася від пронизливого болю в голові. О, цей клятий коньяк... Чому я взагалі погодилася? У кімнаті було нестерпно жарко, і я спробувала вивільнитися з-під ковдри, але відчула, як чоловічі руки міцно тримають мене зі спини. Паніка охопила мене, але я швидко заспокоїлася, зрозумівши, що на мені досі був учорашній одяг, а відчуття дискомфорту між ніг не було. Це вже непоганий знак.

— Доброго ранку, мій юний алкоголік, - промовив Лео, торкнувшись поцілунком  моєї потилиці.

Я застигла, намагаючись усвідомити, що відбувається. Його рука лежала на моєму животі, повільно й ніжно погладжуючи, наче цей дотик був чимось буденним. Картинки вчорашнього вечора почали прояснюватися, одна за одною, і мене охопив розпач. Що взагалі найшло на мене? Як я могла дозволити собі таку близькість?

— Ти не міг би випустити мене? -  я спробувала скинути його руки, але він тільки міцніше притягнув мене до себе.

— Для чого? - запитав він, відкривши одне око і глянувши на мене з легкою посмішкою. Його сонне, розслаблене обличчя виглядало майже невинно. Темне волосся спадало йому на лоб безладними прядками, і моя рука автоматично потягнулася, щоб поправити їх. Але я зупинила себе.

Цей порив був таким несподіваним, і я була вдячна, що мене відволікли власні думки. На щастя, мама була впевнена, що я ночуватиму в Еві, тож хоч за це можна не хвилюватись. Але одна проблема завжди тягне за собою іншу, а, опинившись в обіймах Лео, я вже не була впевнена, чи вдасться легко вирішити те, що чекає попереду.