30. Нові жахіття

Лео.
Моя тривожність завжди зашкалювала поруч із Аріель. Вам знайоме це відчуття, коли починаєш хвилюватися за іншу людину так, ніби твоє існування без неї більше не матиме значення? Ось тепер помножте це мінімум утричі.

Я відправив охоронця перевірити, чи все гаразд. Якби сам зайшов у той будинок, це точно не закінчилося б нічим хорошим. Востаннє я бачив матір Аріель на нашому весіллі, і добре, що тоді вона мала достатньо розуму не влаштувати чергову драму.

Тепер усе ставало на свої місця. Було зрозуміло, чому Девід вирішив одружитися саме з нею. Вона легко піддавалася маніпуляціям, але ще більше прагнула фінансової безпеки. Це не дивно. Людина, яка все життя жила в бідності та насиллі, найбільше прагне стабільності. Але те, що вона намагалася вплутати в це Аріель, доводило мене до сказу.

У мене не було проблем із тим, щоб забезпечити свою дружину всім необхідним. Я б дав їй усе, що вона забажає. Але Арі прагнула незалежності, і той факт, що її мати тиснула на неї зі своїми безглуздими порадами, змушував мене щоразу повертатися до думки, що було б краще, якби цієї жінки просто не стало.

Охоронець вийшов із будинку разом із Аріель, і я нарешті зміг видихнути. Вона мовчки сіла в авто, намагаючись приховати свої емоції. Але це була гра, у якій їй ніколи не вдасться перемогти.

— Як усе пройшло? — запитав я, хоча знав, що відповідь мені навряд чи сподобається.

— Нормально. Я хвилююся за неї, але все стане краще, — її голос звучав надто рівно, надто стримано.

Я знав, що вона обманює саму себе. Але зараз я не міг тиснути на неї.

— Додому?

— Відвезеш мене до Евелін? Чи ти запізнюєшся?

— Відвезу, — відповів я, підносячи її зап’ястя до губ і залишаючи на ніжній шкірі легкий поцілунок.

Арі лише краєм вуст усміхнулася, пристібаючи пасок безпеки. Я рушив з місця, ковзаючи поглядом по її обличчю. Очі видавали втому, яку вона намагалася сховати.

— Якщо ти хочеш, можемо поїхати додому, — тихо сказав я, не зводячи очей з дороги.

— Ні, я обіцяла Евелін.

Вона не відвернулася, але я бачив, як напружилася.

— Арі…

— Будь ласка, Лео, не зараз, — її голос був ледве чутним, але я відчув, як у ньому тремтить уся буря емоцій.

Я стиснув кермо, змушуючи себе мовчати. Минуло кілька хвилин у тиші, перш ніж вона знову заговорила:

— Ти був правий.

Я різко перевів на неї погляд.

— Стосовно чого?

Вона провела пальцями по скроні, а потім подивилася у вікно.

— Моя мама… Вона все ще вірить йому. І я не знаю, що з цим робити.

Її голос зірвався. Я загальмував на світлофорі й простягнув руку, щоб взяти її долоню.

— Ти не маєш нічого з цим робити. Це її вибір, Арі. Ти не несеш відповідальності за неї.

Вона заплющила очі, стискаючи мої пальці.

— А якщо він все ж таки вийде?

— Він не вийде, — сказав я впевнено.

Аріель залишилася у Евелін, а мені потрібно було їхати в офіс. Джеймс завжди казав, що особисті проблеми не мають впливати на робочі процеси, і я з цим погоджувався. Але сьогодні це правило здавалося радше ілюзією, ніж реальністю.

До того ж, сьогодні мав прийти наш адвокат, щоб пояснити мені деталі ситуації з Девідом. Я не був наївним — розумів, що хороших новин чекати не варто. Але мені потрібно було знати все.

Коли водій саме звітував, що забрав Арі після зустрічі з подругою й відвезе її додому. Я тільки встиг покласти трубку, коли двері відчинилися, і до кабінету увійшов адвокат.

— Сідайте, — я вказав на крісло навпроти. — І відразу поясніть мені, як, чорт забирай, Девід зміг подати апеляцію?

Адвокат зітхнув, розклав перед собою документи й глянув на мене поверх оправи окулярів.

— Справа в тому, що частина його боргу була покрита за рахунок викупу будинку. Технічно, оскільки ваша дружина тепер є власницею нерухомості, а її матір — офіційна дружина Карсона, він використав це як підтвердження своєї платоспроможності. Це дало йому підставу для подачі апеляції.

Я застиг, переварюючи почуте.

— Ви хочете сказати, що ця сволота тепер має законні підстави на перегляд справи?

— Саме так. Суд прийняв його апеляцію до розгляду, — підтвердив адвокат.

— Це жарт? Хіба Наталі не подала на розлучення?

Адвокат перевів погляд на документи, ніби перевіряючи інформацію, хоча я розумів — він усе чудово знає.

— Вона подала… Але пізніше відкликала заяву.

Я відкинувся на спинку крісла й з силою стиснув перенісся пальцями.

— Ця жінка занадто тупоголова.

— Можливо, на неї чинили тиск, — припустив адвокат. — Вона явно не усвідомлює, як це може вплинути на неї саму й на вашу дружину.

— Що тепер? — запитав я, силуючись говорити спокійно.

— Нам потрібно підготуватися до судового процесу. Поки що це лише прийняття апеляції до розгляду, але якщо Карсон доведе, що його попередній вирок був винесений із порушеннями, ситуація може стати складнішою.

Я нахилився вперед, упираючись ліктями в стіл.

— Що мені потрібно зробити, щоб це не відбулося?

— Я підготую зустріч із суддею та перегляну всі можливі шляхи тиску на ситуацію в правовому полі. Але є один момент…

— Переходь до суті.

— Якщо Наталі ще раз змінить свою позицію й погодиться свідчити проти нього, це значно ускладнить його шанси. 

Останні слова адвоката міцно засіли в моїй голові. Наталі могла змінити хід справи, якби свідчила проти Девіда. Але я не був упевнений, що вона знову піде на це. Вона вже раз відмовилася від розлучення. Що відбувається в її голові? Як можна було так зрадити власну доньку?

Я повинен був знайти рішення, не вплутуючи в це Аріель. Якби вона дізналася про вчинок матері, то розлютилася б і, без сумніву, намагалася її переконати у хибності цього рішення. Але їй не можна було хвилюватися. Лишалося трохи більше місяця до народження нашого сина, і ця відповідальність тиснула на мене ще більше.