РОЗДІЛ 1: Іван Веріс іде напролом.

«Другий – це не срібна медаль, другий – це перший серед тих, хто програв», – так усе дитинство казав Іванові його батько. І тепер, хоча батька не було вже три роки, ці слова все ще лунали в голові юнака. Другий с серед понад семи з половиною тисяч учасників – хіба це поганий результат? Не поганий, але якщо приз тільки один, то другий нічим не відрізняється від семитисячного.

Іван Веріс сидів в університетській бібліотеці і працював над курсовою. «Прогнозування критичних аномалій у комплексних соціальних системах: підходи до ідентифікації нестабільних паттернів поведінки». Але сьогодні робота не йшла, втім як і останні декілька тижнів. З тих пір, як оголосили результати конкурсу на участь у програмі стажування в корпорації «Скріптезис».

Іван згадував, з яким відчуттям крил за спиною він виходив із екзаменаційної аудиторії, в якій проходив конкурс. Він абсолютно точно відповів на всі запитання правильно, винятково зробив тестовий аналіз поведінки запропонованої моделі, навіть додатково зробив прогнозування подій і наслідків ситуації, яка була запропонована в останньому завданні. Тоді він відчував, що це стажування, а разом і з ним – можливість отримати «тверду» посаду в корпорації – в його кишені.

Тим більш боляче було падати. Приблизно через тиждень ейфорії, коли він миттєво відкривав повідомлення і листи, що надходили на його термінал, Іван таки отримав такий жаданий лист із срібно-синьою емблемою Скріптезису:

«26.04.2043 10:02

Корпорація «Скріптезис»

Український філіал

м. Київ

Офіційне повідомлення

Шановний пане Іване Веріс,

Корпорація «Скріптезис» висловлює Вам подяку за участь у конкурсі на стажування в українському філіалі. Комісія відзначила Ваші аналітичні здібності, системне мислення та рівень професійної підготовки. Ваші результати свідчать про значний потенціал для роботи у високотехнологічному середовищі, де критичне мислення та точність рішень є ключовими факторами.

За підсумками оцінювання Ви посіли друге місце серед семи тисяч пʼятиста двадцяти трьох учасників конкурсу. Це вражаючий результат, який говорить про Вашу високу відповідність конкурсній посаді. Але зважаючи на обмежену кількість доступних позицій та високий рівень конкуренції, ми не можемо запропонувати Вам стажування у поточному році.

Водночас, ми наполегливо рекомендуємо взяти участь у конкурсі наступного року. Корпорація «Скріптезис» цінує кандидатів з високими амбіціями та готовністю до викликів. Ваші компетенції дозволяють очікувати, що у наступному циклі Ви зможете продемонструвати рівень, який відповідатиме строгим стандартам нашої організації та відкриє Вам можливість приєднатися до команди.

Просимо сприймати цей результат як частину процесу формування висококласних аналітиків, де кожна деталь у підготовці кандидата має критичне значення. Ми впевнені, що цілеспрямована робота над розвитком навичок дозволить Вам досягти найвищих результатів у майбутньому.

З повагою,

[Підпис]

Директор українського філіалу

Корпорації «Скріптезис»

Щоб зрозуміти сенс написаного Івану знадобилось прочитати лист тричі. Він дивися, але до свідомості не доходило значення, адже воно просто не вкладалось у голові.

Другий – це перший з тих, хто програв…

Вперше в житті Іван повністю усвідомив гіркий сенс цієї фрази. Бути другим – це зупинитись за крок до перемоги, запізнитись на долю секунди, не дострибнути сантиметр…

Вчора ввечері він напився. Хоча це було зовсім не в його стилі. І тоді, коли алкоголь зняв усі блоки і запобіжники, Іван написав лист-відповідь до директора «Скріптезису» із проханням все ж таки прийняти його на посаду стажера, волонтера або третього збоку асистента у помічника секретаря, аби тільки потрапити до корпорації. Вісім разів він писав, а потім переписував лист, який з кожним разом здавався йому все більш жалюгідним. Але врешті решт, о третій ночі термінал блимнув іконкою «відправлено», і Іван провалився в сон без сновидінь.

Вже по обіді, прокинувшись, юнак схопився за голову, кинувся до терміналу, перечитав відправленого листа:

«4.05.2043 03:12

Іван Веріс

м. Київ

До Директора українського філіалу Корпорації «Скріптезис»

Дякую за Ваш лист і за високу оцінку моїх знань та аналітичних навичок. Для мене велика честь, що моя участь у конкурсі була помічена командою «Скріптезису». Я також отримав інформацію, що за підсумками конкурсного відбору я посів друге місце. Відверто кажучи, я оцінюю цей результат як важливий, але водночас недостатній — він підкреслює, що мені ще є чому навчитися, і мотивує працювати над собою ще інтенсивніше.