ІІ

Мʼякі, теплі, на смак як метал... гей що? Я спромоглася відкрити свої очі. Вони виявилися так близько до глибокого, синього океану, за мить я знову почала тонути і задихатись в ньому. 

— Не хочу руйнувати цей романтичний момент і зовсім не проти, щоб ти собі полежала, але якщо мій батько побачить цю сцену, то подумає, що донька його найкращого друга — розпусниця: розляглася на мені при першій ж зустрічі, а я не хочу втрачати можливості бачити таку красуню.

Я проводила по його губі залитою кров'ю, як різко забрала свою руку і дала йому ляпаса. Той удар виявився морально болючим для мене насамперед через протиріччя з моєю доктриною, до того ж я зовсім не хотіла завдавати йому болю. Я пішла супроти свого бажання та принципу, тож моє тіло відгукнулося стисненням в області грудної клітки, я відчула відразу до себе і величезний жаль за скоєне. Моє тіло огорнуте полум'ям злості за температури якої мозок перестав працювати в мить охолонуло, коли я свято пообіцяла собі більше ніколи в житті не мати моменту насилля, інакше піду на рік в монастир жаліти за двічі скоєне зло. Я не фаталістка, але вірна своїм словам, тож настільки сильна обіцянка змусить мене забезпечити не повторюваність. Фізична біль від удару на руці залишилася відлунням жахливого моменту мого життя.

— Це за "легку поведінку", — він дивився на мене очима зраненого щеня, тож я додала, — я зачепила твою губу при падінні, продезенфікувати?

Його погляд став м'якший.

— Хіба поцілунком, — і все ж який він нахаба!

— Я не проти прикусити ще верхню, — я усміхнулась, елегантно піднявшись й повернувшись до вбиральні.

Аптечка за класикою лежала в першій шухляді під раковиною, я швидко знайшла баночку хлорегекседину, замочила вату в холодній воді і повернулася до пораненого. Той втішено спостерігав за моїм сум'яттям. Я зосередилася на його губах, тобто рані. Я приклала компрес, глянула в його вічі сповнена власного жалю й визнала:

— Я ніколи не робила подібного раніше.

Він забрав компрес зі своїх вуст і нахилившись до мене ближче прошепотів:

— Ти ніколи не цілувалася? — його вуста були за міліметр від моїх — Чи ніколи не заліковувала рани? — тепер його гарячі вуста легко торкалися моїх.

Та я відхилилася незважаючи на нестерпне тяжіння до нього, я вже достатньо піддалася владі тіла над собою, і була не в змозі тримати той жаль в собі ані трохи довше. 

— Я ніколи не завдавала фізичного болю.

— Ти про свій перший досвід мазохізму? Твоя рука ще болить? — саркастично усміхаючись, він лагідно взяв мою почервонілу долонь у свою. — Якщо ти про мене, то твоє погладжування мого обличчя було дуже приємним, — та за мить в моїх очах він прочитав, що я більше не в грі. — То що тебе турбує, янголе? — він уважно дивився в мої очі, коли мій погляд опустився.

— Я жахливо себе почуваю від цього ляпаса, — по моїй щоці самовільно потекла сльоза провини. — Пробач мені, будь ласка. Я ніколи не мала такого робити.

Він витер сльозу та споглядав за мною. Сльози, особливо ті, що спровоковані сумом сповнені сіллю, зазвичай обпікають обличчя, а витирання сліз є ніби змогою фізично послабити біль людини.

— Розумію, як ти себе почуваєш. Хоча я ніколи не давав ляпасів, та я ніколи навіть у припущені не називав дівчат розпусницями, тим паче благородних, як ти. До сьогодні. Тож пробач й ти мені, — на такий момент щирості я не сподівалося. Це було саме те, що потрібно було моїй душі для віднайдення щойновтраченого спокою. Я м'яко усміхнулася.

—  Дуже радий відновленню нашої дружби, брате — мої батьки ніколи довго не затримувалися, тож з вітальні вже долинювало прощальне повітря. — Анно, Марко, я несказанно радий знайомству з вами! — обіймаючи у фойє, прощався Влад.

З грецьким богом ми попрощалися поглядом, Белла помахала хвостиком і ми пішли з цього дивного місця.

Вийшовши з автівки, на подвірʼї мого будинку з валізкою-косметичкою, чохлом в якому, ймовірно, сукня на цей вечір, мене зустрічала радісна Ніка:

— Моя люба! Нарешті! — обіймала мене подруга.

— Дуже рада тебе бачити! Ми були на вечері у татового друга. Його син нагадує якогось грецького бога.

— Сподіваюся радше Аполона, а не Кереса.

— Радше, мила, це я його ледь не вбила насильницькою смертю, коли впала на нього, поранила губу до крові.. ще й дала ляпаса. Я себе так жахливо після цього почуваю

— Це правда на тебе зовсім не схоже, тож відчуття зрозумілі. Та себе картати точно не варто. Ходи я тебе обійму. Відчувається, що ти надто багато емоційно пережила — Ніка завжди є моїми найкращими ліками, вона — тотальне прийняття та підтримка

Ми попили ромашкового чаю в моїй кімнаті, поділилися новинами за день, а також про загадкові останні події в Ніки:

— То як твої листи?

— Сьогодні, як і три дні перед тим, був новий у поштовій скрині, а троянда була зеленою, уявляєш?

— Хм.. слухай, та це ж виходять кольори веселки!

— Ти генійка!

— Думаю, після фіолетової ви зустрінетеся. — я була у передчутті тієї серії.

— Шерлок Белла! – будь-яка причина і Ніка мене вже обіймає.

— Зізнаюся, я переконана, що то Нік! Його погляд на тебе, та що я говорю! Ваші імена навіть долею призначені одне для одного, — від душі посміялися ми. — І ще одне відверте зізнання, я дуже за те, аби ти мала того, кого не шкода задушити обіймами.

Сміх заповнив кімнату. Згодом на нього наклалася музика канонічного дівчачого плей-листа під яку ми дуркуючи збиралися на вечірку.

— Сексуально, та в міру. Беллі, ти красуня! — із захватом прокоментувала образ та макіяж Ніка.

У дзеркалі я бачила зрілу дівчину і не розуміла коли вона встигла подорослішати: її сяючі великі зелено-блакитні очі, світла шкіра з рівномірним тоном, картатий ніс, пухкі губи і ямочки від усмішки. Контрасне до обличчя волосся каштанового відтінку, котре нагадувало голлівудські кучері було зібране у кінський хвіст. Струнка постава, рельєфне тіло, з формами.