Глава 29. Освідчення в коханні. Дочекалась Наталка :)

- Кажу ж, Карімов був крутий, як варені яйця, які забули вимкнути протягом 20 хвилин! – розповідала я своїм подругам, Лєрі та Віці про свої пригоди.

- Ну, він певною мірою й винен, фанатки ж його, - резонно зауважила Валерія.

- Та ну, це те саме, якби мати вбивці була винна, що син убивця, вона ж мати, приймала участь у вихованні, - стала на захист мого лицаря Вікторія.

- Ой, дівчатка, все добре, що добре закінчується. Ми з Тимуром тепер разом і назад у квартиру я не планую повертатися, - радість переповнювала всю мене, так ми чудово проводили дні і ночі, я дуже і дуже щаслива жінка.

- А він тобі вже освідчився? – знову ця Лєра зі своїми незручними питаннями.

– Нам що по 16 років? «Будеш моєю дівчиною, ти мені подобаєшся», так йому треба було сказати? – почала огризатися, але сама тихенько чекаю того самого "ти мені подобаєшся" або "я тебе кохаю".

- Дівчаткам у будь-якому віці це треба чути! - зафіналила Лєра, розумна яка!

- Ходімо працювати! Сидимо тут пів години, зовсім страх загубили! - демонстративно бурчу, проводжаючи подруг до виходу. Нема чого прохолоджуватися у директора компанії в кабінеті та ставити незручні питання!

Але ця думка міцно оселилася в моїй голові… Чи ж він освідчиться?

- Наталі, чим зайнята на цих вихідних? - зателефонувала Олена, яка чудово обжилася в моїй квартирі. Нехай живе добра людина, мені не шкода.

- Нічого особливого, Тимур їде на концерт, а я вдома. – трохи сумно відповіла. Ось уже два тижні минуло, як ми зійшлися з Карімовим, а освідченням і не пахне ... Може не кохає він мене зовсім?

- Поїхали зі мною за місто, тут є такий гарний СПА-комплекс, відпочинемо трохи! – запросила мама Тимура. А чому б і ні?

- Поїхали!

- Тоді в суботу зранку виїжджаємо о 8:00, щоб встигнути все подивитись і спробувати, - ох яка ентузіастка… Хто ж це в таку рань у суботу кудись преться?

- О 10:00? – з надією на розсудливість та совість запитала.

- Добре, - відразу погодилася пані Карімова. – Захопи з собою вечірнє вбрання, посидимо під час вечері у ресторані. - це вона зараз образила мене? Щоб я кудись їхала та не взяла весь необхідний арсенал для виживання жінки у важкому світі шовінізму?

- Звісно ж візьму, Олено, ти забула з ким розмовляєш? – все ж таки не можу приховати своє праведне обурення.

- Вибач, люба, ти цілком права. Просто хотіла переконатись, що все буде на висоті. – друга образа… А коли це в мене щось, пов’язане з зовнішнім виглядом, та й взагалі, було не на висоті?!

- До зустрічі, Олено

- Бувай, мила. - ще одна, яка я вам мила?.. Але мамі Тимура можна, такого хорошого сина виростила жінка!

Ось і ранок суботи.

Тимур ще ввечері поїхав, весь в образі композитора і музиканта, задумливий і мовчазний, а я залишилася сама, в порожньому великому будинку, поїдаючи фрукти в саду. Неспішно зібрала сумку, ну як сумку, 20-літрову валізу, завантажила в машину і поїхала до своєї рідної старої квартирки.

- Олено, привіт, - оглянула своє житло і вразилася красі та затишку, жінка привезла (з мого дозволу) усі свої квіти з минулого дому і квартира перетворилася на квітник. При цьому панувала ідеальна чистота і порядок.

– Я готова, – усміхнулася подруга, – Як тобі зміни? Не сильно обтяжливо? - вона весь час переживає про те, що зайняла квартиру, я ж вп'ятсотий раз поясню, що мені зовсім не шкода. Ось чесно, нафіга вона мені, коли в нас із Каримовим цілий аристократичний особняк?

- Мені все подобається, не хвилюйся! Ну що, погнали?

- А то! Вперед за враженнями! Впевнена, подорож буде незабутньою! - і так глянула на мене, ніби знає щось таке, про що я не здогадуюсь.

- Зі мною кожна подорож незабутня, - підморгнула у відповідь.

- Ти, Наталю, взагалі незабутня особистість і дуже хороша. Я рада, що моєму Тимуру дісталася така пара. – мене сентиментально обійняли так, що навіть я трохи вразилася.

- Він кращий! Наш Тимур – найпрекрасніший і найгідніший чоловік у світі! – щиро відповіла я.

Усю дорогу сміялися, жартували, підспівували безглуздим пісенькам, що грали по радіо і насолоджувалися товариством один одного.

Ну, клас!

– Приїхали! – урочисто промовила я та припаркувала свою крихітку на стоянці.

Готель виглядав шикарно і презентабельно, такий весь романтичний і величний.

Номер мені цілком пасував, такий же ефектний і красивий, як його тимчасова господиня.

Ми вибралися в критий басейн, поплавали і розмістилися на шезлонгах із книгами та коктейлями

-Наталю, я відійду на певний час, а ти відпочивай! – Олена встала і вирушила у невідомому напрямку.

Лежу. Насолоджуюся нічого-не-робленням. Намагаюся читати, але так ліньки, що навіть не читається.

- Дівчино, Ви прекрасні, як орхідея! - відволік мене від байдикування якийсь голос ззовні, що ж тобі треба, чоловіче? Звідки ти виліз? Заліз би ти назад, по-доброму. Але око розплющила, одне, праве. Стоїть. Дивиться. Весь накачаний та впевнений у своїй красі.