Глава 24. Нова подруга та кохання Іллякіна

Провести Тимура не встигла у зв'язку з робочими питаннями, які останнім часом активно назбиралися і ніяк не хотіли розсмоктуватися. Хто сказав, що бути менеджером цікаво та весело? Постійні переговори, контракти, з'ясування бажань і потреб замовника, відстеження проектів, знову зустрічі, контракти і так по колу. Все ж таки без Карімова будинок виглядає зовсім інакше.

Я сіла, вдягла свою фірмову піжамку (в мене декілька улюблених: з котиками, яблучками та сьогоднішня з вишеньками), взяла відерце морозива та включила серіал «Щасливі домогосподарки». 

Кайф ... 

Звичайно ж, на кожен кайф повинен з'явиться кайфоломщик. 

- Алло, привіт, Ілля, - відповіла на дзвінок. Що йому треба? Майже ніч на дворі. - Наталі, можу до тебе причалити? Треба перечекати негаразди, - завжди незворушний і холоднокровний Іллякін зараз таким зовсім не здавався, скоріше навіть навпаки. - Що трапилося? – серйозно запитала, бо друг так просто не боїться, може якісь розбірки з мафією, чи найняли кілера конкуренти… Лабунський багато кому наробив проблем своїм кризовим менеджментом, часом з такої ж… безнадійної ситуації витягував фірми, що дивуєшся. 

- У мене проблеми. 

- Я не вдома, ключ у тебе є, розташовуйся зручніше і живи скільки треба. 

- А ти де? 

- У Карімова.

- Все-таки кохання, так, мала? – проникливо спитав друг. На те він і друг, що розуміє беззастережно. 

- Вибач, - зовсім не сумно підтвердила свій діагноз. - Я сумнівалася раніше, зараз точно зрозуміла, що не варто нам з тобою створювати сім'ю, ми найкращі друзі, майже рідні люди, але ніяк не закохані. 

- Та й коханка ти така собі, - зауважив він.

- Що там я говорила про квартиру? Точно - немає в мене житла тобі! - крикнула в трубку, але якщо чесно, поклавши руку на серце, я з ним згодна. З НИМ я така собі коханка. Інша справа з Карімовим ... Ох, як згадаю, аж червоніти починаю. 

- Ти ж знаєш, що секс у нас з тобою був не найякіснішим. Проте взаємовідносини зрозумілі, прямі, довірливі. А не це все… - загадково так Ілля додав. 

- Що «це все»? - мій нюх вже не збити, як і хватку. Поки не витрясу цікаву інформацію – не здамся. Треба буде, навіть піжаму переодягну і в гості направлюсь. 

- Завтра, добре? Спати хочу, сил немає. - якщо в Іллі сили закінчуються, значить дійсно пахне смаженим. - Добре, завтра побачимося і все розповіси! 

- Ок. Дякую!

Перебувати вдома без Тимура виявилося проблематично, весь час хотілося його побачити, обійняти, притиснутися ... Ну як же так можна після сексу одразу кудись звалювати? Якби мені було 16 років, то образилася б до смерті. Його смерті. А так, тільки до незначних поранень, максимум синців. 

- Наталю, радий бачити! – не стрималася і зателефонувала Карімову, виключно віднайти найкраще містечко для нанесення найбільш ефективного поранення.

Божечки ти мій! Це ж я включила фейстайм! І він побачив ВИШЕНЬКИ! 

Паніка! Що робити? Як реагувати? Куди тікати? Як непомітно зняти піжаму? 

Стоп. 

Ти прекрасна в будь-якому вигляді, робимо вигляд, що все штатно і ти в спокусливій білизні.

- І я рада, так скучила, як долетів? - продовжую незворушно посміхатися, думаючи, як би все-таки хоч ракурс змінити ... - Нормально, втомився трохи, зараз спати, а зранку в бій. Цілий день зайнятий, зможу тільки ввечері зателефонувати. 

- Тоді не відволікаю більше. Солодких снів, Тимуре. 

- Солодких, Наталю, вишенька ти моя солоденька!

І вимкнувся. 

Ну нічого, вдихнула-видихнула, і відпустила ситуацію. Чоловік бачив мене голою, йому можна й вишеньки побачити.

Вранці знову добиралася на роботу на таксі, при цьому дуже злилася на свою безалаберність, це все кохання задурило мені мізки! 

- Привіт! Як наші справи? - побачила Вікторію і не могла не зробити короткий апдейт.

- Все під контролем! Ви з Карімовим взагалі лапочки, таке інтерв'ю забабахали, будь-який скептик повірить! Та я сама повірила, що ви не фіктивна парочка! 

- А так воно і є, - загадково посміхнулася і задоволена ефектом попливла до свого кабінету. 

Так, у нас справжні стосунки. 

Суботіна, ти закохалася по вуха в чоловіка, який тебе кинув голою в готелі ... Взагалі без берегів жінка ... Що вдієш, це все спадковість. 

-Наталю, тебе дуже наполегливо просить побачити одна жінка, не знаю хто така, по-українськи ані слова, а моя англійська не настільки хороша, - зателефонувала наша дівчинка з ресепшина. 

-Як вона виглядає? Не схожа на фанатку Карімова? 

- Мені не схожа, досить доросла жінка, іноземка. - Мій градус інтересу ще вище піднявся і все, треба задовольнити його, а то буде горе, помру від цікавості. 

- Нехай заходить, чекаю, – до кабінету ввійшла невисока, худенька молода жінка, з красивими правильними рисами обличчя, блакитними розумними очима та білим волоссям. 

- Доброго дня, мене звати Міліца Васич. Я не знаю, чули Ви щось про мене чи ні. Але є розмова. Серйозна.