Глава 15. Другий поцілунок завжди цікавіший, ніж перший

Наталія Суботіна

Я прокинулася бадьора, виспана і весела. 

Гарна ніч, спокійна, спала, як убита. 

- Привіт, Тимуре, як відпочив? - він ТАК на мене глянув, що я відразу зрозуміла, що не так безтурботно йому спалося, як мені... Нервовий який зранку... 

- Нормально, безсоння здолало. Таке часто буває, ти ж знаєш, - зауважив він, як би між іншим. Звичайно знаю! На другому кілометрі в машині засинаєш. 

- Треба з цим щось робити, - намагаюся говорити стурбована, ха, симулянт побачив світ, спить, мабуть вдома, як тюлень. 

- Є у мене один рецепт, - загадково відповів Карімов. 

І я зрозуміла причину безсоння нареченого. 

Ну все, дівчатка, я помстилася за ту першу ніч! Так тобі і треба! Отримай фашист гранату! 

- Вдома обговоримо деталі, - провела рукою по його животу і багатозначно глянула, обіцяючи. 

- Обов'язково, - вимучено мені посміхнулися. Правильно, це все гра, вдома максимум можемо обговорити, як планувати розставання будемо. Все таки майже два місяці минуло, на хвилиночку. 

Чому ж не хочеться цю тему зачіпати?... 

У двері постукали, ми поспішили відкрити, знаючи, що попереду ще один етап зйомок - спільний ранок парочки. 

Ще той треш в реальному житті, особливо якщо з маленькою дитиною, той кричить, та носиться і все одночасно робить - готує сніданок, збирає, того, хто кричить, себе, сумку. Другий не кричить, спостерігає і їсть той самий сніданок, на всякий випадок мовчки. Хто є хто - це індивідуально в кожній родині. 

- Ми вже частину відзняли на камери в будинку, але хотілося б більш якісної зйомки, тому дайте нам пів години, ми все підготуємо і почнемо. - дає вказівки режисер. 

- Добре.- Карімов позіхає, так йому і треба!

- Ти не виспався? Таке зручне ліжко... Сни дивилася відмінні, - ну не можу промовчати, ну що поробиш? 

- Виспався, - буркнули у відповідь чисту неправду. 

- А по тобі не скажеш, роздратований такий. Чи це з тобою завжди зранку? Знаю є такі люди, - продовжую своє тонке знущання. 

А він мовчить, стійкий, не чоловік - кремінь! Хороші нерви, ще не треплені, роботи не початий край. 

- Ну все, можемо починати, - крикнув оператор.

- За нашим сценарієм ви спільно готуєте сніданок в невимушеній атмосфері, розмовляєте, нічого особливого. Єдине, можу я попросити вас поцілуватися? Нам не вистачає такого кадру, ви напрочуд цнотлива парочка, - трохи несміливо просить сценарист. 

- Ми просто стримані. Добре. - одна серйозність сьогодні мій Карімов. 

Що? Цілуватися будемо ?! 

- Почали! 

- Милий, ти такий гарний, коли готуєш, не можу відірватися, - почала я з козирних карт, нехай готує, а ми з фанатками будемо насолоджуватися видовищем. 

- І я обожнюю твоє куховарство! - не залишився в боргу наречений. І так подивився, що відразу стало все зрозуміло - не зможу відкосити.

- З чого почнемо? Цукіні піджаримо? Чи руколи нащипати? А може капустинку? Що ти хочеш, мій дорогий любитель овочів? - язвлю і так, від душі, з хорошим настроєм. 

Карімов сьогодні взагалі щось понурий. Навіть не відповів... 

- Тимуре, що трапилося? - заглядаю в чорні очі навпроти. 

- Погано спав сьогодні. І ти ще язвиш, - ну добре, як виключення побуду сьогодні милою дівчинкою, раз настрій поганий у чоловіка. Наречена я чи хто? 

- Я буду слухняною, так що готуємо? - склала ручки в очікуванні завдання. Просто з мене такий собі кухар, точніше і кухарем язик не повертається назвати. Максимум помічник, ну або різноробочий на кухні. 

- Давай зробимо салат і тости, - виніс вердикт Тимур. 

- Добре! Я помию овочі! - з ентузіазмом взялася за справу. 

Такс, помідорчики, огірочки, що там ще? Перець! Красивенько, різнокольорово. 

- Наталю, подай, будь ласка, олію, - просить шеф-кухар нашої кухні, та я без проблем! 

Залажу в холодильник, без задньої думки беру масло і подаю. 

- Ось! Бери, - він дивиться, і так осудливо, дивиться, - Тимуре? .. 

- Мила, соняшникову або оливкову олію, будь ласка, навіщо мені вершкове масло? - цідить кожне слово. Ой, помилочка. 

- Вибач, задумалась. 

Чоловік підходить до мене, нахиляється і шепоче на вушко, ніби поправляючи волосся: 

- Не будь таким стервом, обіцяла ж. 

- Не буду, - шепочу у відповідь. 

І знову німа пауза і погляд очі в очі, гарний він, і точно є в ньому щось від шамана, зачарував повністю... і що тепер робити? 

- Я тебе зараз поцілую, - шепоче в губи. 

Навіть не встигла нічого відповісти, коли відчула дотик його губ на своїх. Чуттєвий, пристрасний, яскравий і небезпечний поцілунок! Я плавилася в відчуттях, як свічка в вогні, і хотілося ще, сильніше, більше!