Глава 4. І знову зустрілись

Наталія Суботіна

- З нами зв'язалася представниця Карімова, вони хочуть зустрітися, - озвучує Віка чергове звіт новин. 

- Добре, нехай під'їдуть до нас. Зустрінемо їх в конференц-холі, - сталевим голосом відповідаю, а сама одразу починаю гарячково поправляти макіяж. 

Так, зупинилася, Суботіна, ти прекрасна в будь-якому вигляді, і взагалі, цей гівнюк не заслуговує навіть твого погляду, а ти тут марафет наводиш! 

Але все ж вирішила зустрічати Карімова-засранца в повній бойовій готовності, нехай бачить від чого відмовився, і слюні пускає, тепер уже не отримає ніколи. 

- Вони піднімаються, пішли, - увійшла Лєра, яка теж обновила макіяж, та погляд втомлений, ми сьогодні багато і старанно працювали, а вчорашні гульки дають про себе знати, все ж не по 20 років вже. 

- Ну пішли, - встаю і я, повністю готова до зустрічі.

Лєрі я не розповіла, що наша «ніч» закінчилася, не розпочавшись, якось соромно і ніяково, та й навіщо ці подробиці. 

- Добрий день, - перша привіталася жінка років 40, яка супроводжує «зірку таблоїдів». - Мене звати Фаіса, я менеджер Тимура, буду рада співпрацювати з вами, - вона простягнула руку і ми її потиснули, вітаючи в своїй обителі. 

- Валерія, заступник директора і Вікторія, наш піар-менеджер, - представила у відповідь своїх колег, про себе говорити немає сенсу, адже я теж в одній зв'язці зірковості з відомим піаністом. - Пройдемо до кабінету, - впевнена зробила крок, переконана, що всі підуть за мною. 

- Як бачите ваша позиція «не зайшла», а навпаки розсердила публіку, - обережно почала Віка. 

Карімов мовчав, я теж. 

Ми лише дивилися один одному в очі, прямо, майже не кліпаючи.

Гарний засранець! Але і я теж не гірше! Взагалі дурна і абсурдна ситуація, звичайно, склалася ...

- Давайте підтверджувати, - голосно і впевнено сказала, - Скажемо, що зустрічаємося, потім місяць-два походимо за ручку, все рідше і рідше, і в кінець підтвердимо про розставання. Тихо і спокійно. 

- Ні! - самовпевнено відповів Тимур. 

- Добре, ваші пропозиції? - мій натиск в переговорах цей придурок ще не знає, але скоро зрозуміє, що все одно буде так, як вирішу я. 

- Треба придумати. - вже не так рішуче відповів чоловік. 

- Ми запропонували, вам не підходить, ваша чергу думати. - я підняла одну брову, і вичікувально подивилася, ну, дорогий, твій крок. 

- Може скажімо, що це по п'яні? - ну так,, це, однозначно варіант найбільш безпрограшний. Щоб поховати його бездоганну репутацію, я виживу, одним скандалом більше, одним менше ... Правда, трохи може вплинути на справи компанії, але в цілому, випливу. 

- Добре. - легко відповіла, очікуючи подальшого розвитку розмови. Цікаво, коли ця Фаіса його зупинить? 

- Ні! Ви що?! Тимур?! - оооо, а ось і очікувана реакція. - Однозначно нам таке не підходить! 

- Тоді що? Ненароком поцілувалися, трохи роздягалися, а потім в готель пішли ... Теж випадково, - іронічно кинула, Тимур дивився уважно і серйозно, але мовчав, давай, голубчику, моя версія найкраща, треба визнати. 

- Добре. Давай по-твоєму. Але нікому не кажи, що це неправда, навіть батькам. Від сьогоднішнього дня ми зустрічаємося, три місяці, красиво і публічно, тримаючись за ручку і закохано дивлячись один на одного. Потім потихеньку розійдемося. - ну голос у нього, звичайно, офігенний... Слухала б і слухала.

Суботіна! Знову ти за своє! Цей ... Тимур тебе вчора кинув в досить компрометуючих обставинах! І зустрічатися з тобою не хотів! І не хоче! І не зустрічається! 

- Окей, не ходимо по побаченнях з іншими в цей період, поводимося, як закохані янголята і таке інше. Віка, склади офіційний стейтмент, Фаіса, Ви аналогічний зі свого боку. Пропоную на цьому сьогодні закінчувати. Зранку опублікуємо на наших сторінках одночасно. Хоча ... Чим ти зайнятий завтра близько 7 ранку? - глянула на свого майже хлопця. 

- Сплю ... - тут же видав він, і дивиться, як на ненормальну. 

- Треба спільну фотку, не таку, як вчора, пристойну. Лєра, Костя зможе під'їхати в нашу студію? - подруга ствердно кивнула, відразу набираючи штатного фотографа. - Значить чекаю вас зранку в білому костюмі о 7:00. Будемо фотографуватися. 

Хлопець мовчав, і тільки яскраво палаючі очі видавали його гнів і невдоволення. А я що? Навпаки б радів, така йому союзниця попалася талановита! Он намагаюся зробити за нас двох роботу і навіть не коментую вчорашній вечір. А могла ж!!! 

- Тоді до зустрічі, не можу сказати, що сильно рада обставинам, що нас зблизили, але маємо те, що маємо, - закінчила свою полум'яну промову і сіла назад, в нетерпінні постукуючи червоними нігтиками . Ідіть уже, Бога ради.

- Дякуємо, до побачення, буду рада з вами співпрацювати. - Фаіса, як порядна менеджер, тактовно упустила останній мій коментар і посміхнулася, майже щиро, я майже повірила. 

- Взаємно. - так само нещиро підтримала наша Вікторія. 

- Поговоримо? - перервав наш псевдодружній спіч Тимур, зупиняючи стукіт моїх нігтиків своєю рукою. 

- Завтра. Сьогодні треба відпочити, - сказала я беззаперечно.