1

Мік ніколи не реєструвався в соцмережах і ретельно оберігав свої контактні дані від сторонніх, але одного разу отримав листа від дівчини, заради якої варто було знехтувати безпекою в галанеті.

Її звали Майя, і писала вона зовсім іншій людині – якомусь Фрою з Астри, на вигляд типовому пустоголовому хвальку із замашками доморощеного пікапера. Мабуть, Майя тролила його… А може, й ні. Мік розбирався в комп'ютерах – не у стосунках.

Але він подумав і відповів. Вказав на помилку в адресі й сам не встиг схаменутись, як втягнувся в листування, а потім і у віртуальне спілкування.

Майя була ідеальною. Щоправда, на пів року старшою, і це трохи засмучувало, проте в усьому іншому рівних їй Мік не знав. Навіть їхні зацікавлення збігалися. Й улюблена музика, й уподобання в їжі, й життєва позиція, і навіть політичні погляди!

Спочатку здавалося, що це якась рекламна мережа створила фантом і заманює клієнтів, проте Майя нічого не продавала, не обіцяла й не вимагала. Мік довго не міг повірити у її існування. Він заплутався настільки, що попросив батька скористатися старими поліцейськими зв'язками і дізнатися, чи ця дівчина реальна.

Як з'ясувалося, вона й справді жила в далекому селищі на сході, у сектах не перебувала, із законом проблем не мала. Вивчала ксенопсихологію, вела блог із порадами для інопланетних гостей Аріадни, любила фотографуватися, принципово не використовувала ретуш, на вихідних провідувала бабусю на дачі, на канікулах працювала у притулку для бездомних тварин.

Мік почувався ніяково через сумніви, але від радості літав як на крилах і уявляв близьку розмову без присмаку недовіри до співрозмовниці.

І це сталося. Було чудово, незважаючи на негоду за вікном і холодну каву в тріснутій чашці!

Вони говорили про все на світі, і Мік мало не зізнався, що перевіряв минуле дівчини. Добре, що вчасно прикусив язика і змінив тему. Майя б образилася. Вона теж ненавиділа, коли хтось соває носа не в свою справу.

Втім, совість мовчала. Вона у Міка тренована, даремно гризти не буде.

А Майя ніби розцвіла, стала ще привабливішою! Ця худенька синьоока красуня за словом у кишеню не лізла, але часом так мило бентежилася, що серце стискалося від ніжності і здавалося, немає ні величезної відстані, ні віртекрана з електромагнітними перешкодами, ні її авторитарного татуся, що часом вигулькував на задньому плані і погрожував татуйованими кулаками з-за спини дочки.

Мік боявся його. Відверто кажучи, він боявся геть усього, але той здоровезний мужик із мордою бульдога і клешнями м'ясника викликав майже тваринний жах.

З такими типами не можна домовитись мирно. Вони обожнюють бійки, а Мік – поганий супротивник у тому сенсі, що в будь-який небезпечний момент його мозок може перемкнутись у швидкісний режим і «вирішити» проблеми як підкаже паніка. За шістнадцять років життя таке траплялося двічі, причому двічі пощастило врятуватися від проблем із законом, але Мік уникав неприємностей усіма силами. Він не хотів закінчити життя у в'язниці. Простіше відступити заздалегідь, ніж боятися своїх власних неконтрольованих дій.

Спокій, тільки спокій. Зберігати його, відгородившись від світу комп'ютером, було неважко. Жодних друзів, жодних ворогів… Мік налаштувався на тишу і стабільність хоча б до кінця навчання, але, надивившись на невдоволені гримаси татуся Майї, на зло йому запропонував дівчині зустрітися не в галанеті.

– Давно пора тебе перевірити, вишкварку! – гаркнув той, підскочивши до камери.

Зв'язок обірвався під обурені крики Майї та тихі умовляння її матері – жінки тактовної, ввічливої, не здатної протистояти хамовитому чоловікові. Досі у кадрі Мік не бачив її жодного разу.

Онлайн дівчина не з'являлася два дні, потім раптом надіслала запрошення на тематичну вечірку на честь Геловіна.

«Завтра? У незнайомому місті? Нізащо», – вирішив Мік.

Але Майя знову зникла, і це спричиняло занепокоєння. Раптом вона не з'являється, тому що батько її побив? Раптом їй заборонили спілкуватися з галанетними друзями, і те запрошення – єдина звістка? Раптом це взагалі пастка?

«Не поїду. Я боягуз, мені можна», – і все ж таки Мік замовив таксофлаєр.

Вибрав найдешевший, щоб не надто порушити своє хитке фінансове становище студента й не привернути увагу родини. У батька та мачухи інших турбот вистачає, там якраз молодший братик намічається. Тато просив поводитися обережно хоча б зараз, коли всі на нервах. Навіщо його турбувати даремно? Мік не був героєм і знав, що на рожен не полізе за жодних обставин, хіба що викличе поліцію/швидку/соцслужбу.

Іржаве корито з автопілотом запізнилося на пів години і припаркувалося біля сусіднього під'їзду, посеред калюжі. На спроби зрушити його з місця відреагувало стандартними відповідями робота у додатку, для зв'язку з оператором пропонувалося висіти на лінії сорок п'ять хвилин.

Мік змирився. Кеди, звісно, промочив, але їм не страшно, за час поїздки висохнуть, та й на сірому плями непомітні, особливо ввечері.

Він зручно розвалився на пасажирському сидінні і наказав увімкнути обігрів. Результат? Відчинене вікно, щоб вивітрити запах гару, і три довгасті дірки на щільній синтетичній штанині – туди впала розпечена решітка від нагрівача, хоча вона мала бути ледь теплою і триматися так міцно, щоб не відлетіти і під час аварії.