РОЗДІЛ 7

Наступного ранку Соля прокинулась з відчуттям душевної пустоти. Ніби втратила щось надзвичайно важливе. Частинку себе. Або власного серця, яке хотіло кохати. Кохати по-справжньому глибоко й щиро. Сівши на підлогу вона заплющила очі і глибоко вдихнула. Потім так само видихнула. Ці вправи допомагали очистити мозок від зайвих думок і подарувати спокій. Та не цього разу. Образ Мстислава переслідував її, де б не була. Це починало дратувати. Порушувати те, що вдалося створити величезними зусиллями. Відновити повагу до себе. Жінка зрозуміла, що цей день варто провести на природі. Насичити організм свіжим повітрям і навести лад у власній голові. 

Прийнявши душ і переадягнувшись вона вийшла з дому і попрямувала до магазину. Необхідно прикупити смаколиків для пікніка. Неділя була занадто спекотною. Літо взагалі не збиралося покидати Україну. Воно хотіло побути тут ще трохи. Це й на краще, бо хлопці на фронті сидить в окопах і мріють повернутися додому, до рідних. Туди, де панує мир і спокій. Де ніхто не бачив того, що бачили вони. Ці мужні воїни світла й правди. 

Прикупивши все необхідне жінка попрямувала до невеликого парку, а через дорогу вже починався ліс. Густі крони дерев створювали напівтемряву, яка допомагала боролися зі спекою. Там стирався час. Хотілося стати частиною цієї величної природи і не повертатись до світу людей. Люди іноді бувають занадто байдужі до тих, хто по -справжньому їх кохає або дружить. Тільки коли втрачаємо, починаємо цінувати. Коли ж це нарешті заміниться? Такі думки снували в її голові,не даючи змогу розслабитись. Ця жінка звикла постійно зобс робити. Не зустрічатися зі своїми страхами. З тим,що варто нарешті забути. Опинитися в руках коханого чоловіка і танути, танути й танути від його доторків. Від того чого жадає душа і тіло. 

Раптом за спиною почався хрускіт гілок. Соля обернулася і побачила Мстислава. Цього разу він був одягнений у сорочку з коротким рукавом і легкі літні штани. На ногах кросівки. Пахло від нього неймовірно. 

• Я знав, що ви будете тут.
• Звідки? Ви що стежили за мною? Я від вас такого не очікувала.
• Ні. Мене привело сюди моє серце. Мушу зізнатися, що закохався у вас, Соломіє. Нічого не можу вдіяти зі собою. Ваш образ переслідує мене.
• У вас хороший смак. Я не можу зараз відповісти вам взаємністю. Є одна річ, яка не дозволяє мені закохуватися.
• Що ж це таке?
• Наразі я не можу сказати. Потрібен час та сміливість.
• Гаразд, я не буду квапити вас. Просто знайте, що я можу допомогти вам. Просто так. Повірте мені.
• Мені важко довіряти людям зараз. Неможливо зробити їхні думки та вчинки.
• Тут з вами згоден. Я сам наробив чимало помилок перед тим як стати багатим і  успішним. Іноді я почуваюся занадто самотнім серед цієї розкоші. Моє життя почало змінюватися після вашої появи в ньому. Соломіє, ви надзвичайна жінка. Ви дуже добре показали себе на прийомі. Ви можете від завтра вийти на роботу в магазин.
• Дякую вам, Мстиславе. Мені дійсно потрібна ця робота.
• Вона вже ваша.