РОЗДІЛ 6

• Я не вірю вашим словам. Ви певно вважаєте мене недолугою. Що ж це ваше право. Я не хочу бути такою як всі. Це божевілля.
• Ви мене не розумієте. Як жінка ви занадто приваблива. У вас є харизма. Я досі не розумію чому раніше з вами не зустрівся. З вами мені дуже комфортно. Повірте не з усіма людьми так трапляється.
• Я вірю вам,пане Вишневецький. Мені теж не зі всіма комфортно. Я не думала, що ви візьмете мене на цю роботу.
• Давайте називати один одного на ім'я? Не люблю цих офіціозів.
• Як скажете, Мстиславе. Ви ж тепер мій бос. Я певно провалила випробування. Я не звикла до такого життя. Ви скоріш за все мене звільните.
• Мені нема сенсу вас звільняти. Ви блискуче впоралися з завданням.  Вам просто треба звикнути до цього, Соломіє. Ви маєте стати частиною цих людей. Багатих і знаменитих.

Поки вони баседували до них підійшов чоловік років 50-52. Високий синьоокий блондин зі сивим волоссям. Погляд видавав у ньому справжнього хижака в бізнесі. Який роками варився в ньому. Та було в цьому незнайомцю щось темне, неприємне й слизьке мов слимак, якого розчавили ногами. Солі  стало не по собі від погляду його погляду. Від нього можна було очікувати що завгодно. 

• Добрий вечір пані та панове. Мене звати Юліус Блюм. Я володію мережею кав'ярень у Львові. Пане Вишневецький можна вас на декілька хвилин?
• Так, звісно. Соломіє, зачекаєте на мене?
• Ні, вибачте. Викличте мені таксі додому. Так буде краще для мене.
• Гаразд. - мовив він витягуючи мобільний. - Таксі буде хвилин через 15. Дякую за допомогу.
• Дякую вам за все, Мстиславе. Ви здійснили мою мрію.

Та чоловік на жаль не почув цих слів. Слів подяки. Сівши в таксі вона назвала адресу і поїхала. На душі було важко. Хотілося загорнутися в ковдру і плакати. Плакати над тим, що важко зрозуміти який вибір є правильним, а який - ні. 

Приїхавши додому жінка розрахувалася за проїзд і дочекавшись поки автівка зникне з очей зайшла в під'їзд. Забігла в квартиру і тільки там дала волю емоціям. Ніхто не повинен бачити її такою. Такою слабкою і вразливою. Такою справжньою. Мстислав дійсно починав їй подобатись. Подобатись як чоловік. Так як він поводився з нею було неймовірно. Кожен рух, жест і міміка говорили про його шляхетне походження. Про вміння тримати голову високо і брати від життя лише найкраще. Те, що зараз неможливо знайти в суспільстві. Але хтось знаходить.