Вийшовши з будинку вони сіли в авто і поїхали. Соломія трохи хвилювалася. Мстислав це помітив, але треба було слідкувати за дорогою. Вечірні затори ніхто не відміняв. Особливо у Львові та ще й у вихідний. Це місто завжди надихатиме її проявлятися. Робити те, що найбільше лякає. Стати відомою сучасною українською письменницею. Або поетесою. Залишити свій скромний слід в сучасній українській літературі.
Він не наважувався порушити мовчання, яке виникло між ними. Не незручне, а таке, що змушувало відчувати себе комфортно. Ніби на самоті.Чоловік теж хвилювався, але не показував цього. Бо сучасне суспільство так вимагає. Забагато стереотипів панує. Їх необхідно позбутися. Остаточно і безповоротньо.
Нарешті вони опинилися перед воротами заміського будинку. Вийшовши з автівки вони зайшли на подвір'я й побачили що свято у самому розпалі. Гості неквапливо попивали коктейлі, обгорюючи найсвіжіші плітки. Офіціанти розносили напої, маневруючи між ними. Будинок немов зійшов зі світлин початку 20 століття. Стиль ампір, якщо жінка не помилилася. Вона одразу ж уявила собі, як тут мешкав якийсь граф з родиною.Або якись високопосадовець. Посередині величезний стояв фонтан, в якому дзюркотіла вода. Музиканти повільно грали класичну музику. Від того хотілося вирушити в космос. І залишитися там назавжди.
Соломія залишилась сама. Вона зацікавлено розглядала публіку. Ці люди були синонімом багатства. Їхні статки оцінювалися мільйонами доларів. Жінка відчувала себе нікчемою поруч з ними. Людиною, яка не вміє робити гроші. Яка не здатна рекламувати себе. Мстислав швидко повернувся з келихами. Один простягнув їй:
#4496 в Любовні романи
#1011 в Короткий любовний роман
сильна жінка, самовпевнений чоловік, протистояння характерів і пристрасть
Відредаговано: 02.09.2024