РОЗДІЛ 3

Вечір п'ятниці Соля провела вдома з книжкою. З голови не йшов образ її нового боса. Здається вона починає в нього закохуватися. В нього неможливо не закохатися. Погляд його зелених очей гіпнотизував її мов удав полохливого зайця. Заворожував і відмикав мозок. Хотілося більшого. Опинитися в його обіймах і плавитися мов віск. Такі думки відвідували її голову. 

Це в плани не входило. Жінка розізлилася на себе і щосили жбурнула книгу, яку тримала в руках в стіну. Та вдарившись об неї впала на підлогу й розкрилася. Навіть улюблений детектив не зміг заспокоїти серце, яке прагнуло кохання. В гонитві за грошима Соломія не помітила як почала втрачати себе. Свою справжню суть. Жінка впала на ліжко і тяжко зітхнула. Що ж робити? Має бути вихід з цієї ситуації на її користь. 

За 10 місяців свободи вона перестала шукати нові стосунки. Було декілька зустрічей, але вони не мали продовження. Важливіше було освоювати нові навички і малювати картини. Це заняття приносило їй неймовірне задоволення й очищувало розум зайвих думок. Її найбільшим недоліком була надмірна самокритика. Соля не могла усвідомити, що не все в житті варто контролювати. Іноді варто розслабитись і плисти за течією. Що не кожен чоловік, який з'являється в її житті козел і мудак. Варто вірити в кохання і воно обов'язково тебе знайде. Особливо,коли тікаєш від цього почуття. Серцю не накажеш, кого кохати маєш. Від усвідомлення того ставало гірко на душі й хотілося плакати. Жінка бездумно дивилася в стелю, намагаючись розібратися в собі. В тому, як почувається поруч з цим чоловіком. Несподівано для себе вона заснула. 

Ранок розпочався зі звуком будильника на смартфоні. Сходивши в душ Соля зайшла в кухню, готувати сніданок. Їй зовсім не хотілося кудись йти чи їхати. Хотілося загорнутися в улюблений плед і валятися в ліжку. Субота 31 серпня обіцяла бути спекотною. Як не як останній день календарного літа. Та воно триватиме ще цілий вересень. Та й книжка сама себе не дочитає. Але вона дала слово супроводжувати свого боса на вечірному рауті. Він має заїхати за нею ввечері і привезти сукню, яку їй доведеться вдягнути.  Тепер точно не втече. Бо нема куди тікати. Що ж тепер Соля вирішила діяти. Настав час кардинальних змін в ній самій. Занадто довго жінка чекала поки життя зміниться на краще. А життя чекало поки зміниться вона.