Глава 9

Ебігейл впевнено стала на ноги, проте маг, наче не помітив цього, продовжував тримати у дбайливих обіймах. Нахилився та подихом залоскотав обличчя:
— Обережно! Ти ж не хочеш покалічитися ще більше.
— Звісно не хочу, але не чекала, що двері різко відчиняться.
Дівчина спробувала звільнитися від хмільних дотиків, але Роуен щільніше згріб її в оберемок. Ебігейл викрутилася й опинилася надто близько до його обличчя. Застигла у кількох міліметрах від чоловіка та уважно роздивлялася його очі. Вони здавалися задуманими, тьмяними, загадковими. Дівчина прикусила губу:
— Можете мене відпустити. Уявляю реакцію Клариси, якщо вона побачить нас у такому пікантному положенні. Я її не подобаюся, а після побаченого ваша наречена взагалі мене зненавидить.
Роуен розімкнув руки й вони пройшли до покоїв. Зачинивши двері, чоловік байдуже змахнув рукою:
— Не вигадуй. Клариса схвильована плітками. Ми опинилися у складній ситуації. Між нашими апартаментами надто велика відстань. Схоже, нам доведеться спати на підлозі біля дверей.
— Якби ви не погодилися на ночівлю тут, то ми уже спали б в академії.
— Я не міг відмовити Кларисі, це викликало б підозру. Вона і так звинувачує мене у зраді. Довелося переконувати її у протилежному.
— І це ви робили за допомогою поцілунків, — Ебігейл сама не зрозуміла у яку мить ці слова вирвалися з її грудей і прозвучали як докір. Роуен похмурнішав. Почуте явно йому не сподобалося і він гнівно насупив брови:
— Ти підглядала за нами?
— Ні, але ваші любощі неможливо не помітити. Ніколи б не подумала, що благородний лорд, який повчав мене моралі, сам удостоється негідної поведінки. Тепер я задумаюся над поцілунком з Берком.
Ебігейл сказала це навмисно. Звісно цілувати ректора не збиралася, проте озвучила це, щоб розізлити Роуена. Вона знала про їхню взаємну неприязнь. І їй це вдалося. В очах чоловіка спалахнув гнів й він різко схопив її за руки. Розвернув та притиснув дівчину спиною до дверей. Ковзнув поглядом по переляканих очах і зупинився на звабливих вустах.
— Ти ніколи не цілуватимеш Берка. Нікого не цілуватимеш. Ще маленька, а я заручений чоловік. Через місяць у мене весілля, а Берк хоче використати тебе, щоб дошкулити мені. Він вважає нас родичами. Зараз ми підемо у мої покої. Спатимеш там.
Його суворий тон не припускав заперечень. Дівчина,
— Чому там?
— Бо у тих покоях крім ліжка є софа. Я розміщуся на ній, а тобі віддам ліжко. Вранці повернешся до себе й ніхто не знатиме, де насправді ти провела ніч.
Роуен відпустив дівчину й вона відчула полегшення. Раділа, що він її не вбив. Злість, яка вирувала у його очах наштовхувала на таку думку. У покоях мага й справді виявилася софа. Чоловік вказав на ліжко:
— Вмощуйся зручніше, я вийду в будуар, щоб ти могла зняти сукню.
— У цьому немає потреби. Ця сукня - ілюзія. Насправді я одягнута у простеньку сукню без криноліна. Вона зручна, а спати голяка я не збираюся.
— Вибач, я не подумав про це, — Роуен розчепив ґудзики та повісив камзол на стілець, — а твоя зовнішність справжня?
— Звісно, — щоки Ебігейл загорілися наче маяк у темну ніч, й виказували обман. Чоловік послабив шийну хустку:
— Добре, я до будуара і повернуся.
Ебігейл залишилася у кімнаті сама. Свічка скупо освітлювала покої й дівчина сподівалася, що темрява заховає її сором. Вона скинула ілюзію та залишилася у бордовій сукні з довгими рукавами, яку видавали всім мешканкам монастиря. Ебігейл лягла на ліжко, закуталася у ковдру, підтягнувши її аж до шиї. Сподівалася під час сну її ілюзія із зовнішністю нікуди не подінеться. Раптом у двері постукали й вони різко відчинилися.
Дівчина запанікувала. Не можна, щоб хтось побачив її у ліжку лорда. Тоді ніякі виправдання не допоможуть. Не вигадавши нічого кращого, Ебігейл перетворилася на Роуена й сподівалася, що він залишатиметься у будуарі. До покоїв зайшла Клариса. Вона впевнено наближалася й у кожному кроці відчувалася велич. Герцогиня зупинилася біля ліжка:
— Роуене, вибачте за пізній візит, але ми не закінчили розмову.
Ебігейл, спершись об подушки, сіла на ліжко. Здивована нахабністю й аж ніяк не чекала такого від герцогині. Без стуку, вона впевнено прийшла вночі до покоїв чоловіка. Згадала голос Роуена та відтворила його:
— Невже це не почекає до завтра? Вже пізно, а ви у моїх покоях. Це не личить благородній дамі.

Дівчина сподівалася, що маг не переступив усі норми пристойності зі своєю нареченою. Клариса, наче не почула зауваження, сіла на ліжко та схопила руки Ебігейл:
— Я мушу знати. Так чи ні? Ці плітки мене стурбували і якщо ви скажете мені ні, то я змирюся зі своєю долею.
Ебігейл не уявляла, що має відповісти. Вона висмикнула руки й, тягнучи час, награно прокашлялася:
— Ви не нагадаєте про що мова? Ми говорили багато і я не розумію, яке саме питання вас так стурбувало, що ви з’явилися тут посеред ночі.
— Прошу, не змушуйте мене його повторювати. Ви — мій наречений, логічно, що мене цікавить таке. Якщо ви скажете ні, то цілком зрозуміла ваша відчуженість. Але мені хотілося б, щоб це було не так. Хочеться сподіватися, що наш шлюб це не кар’єрні сходи, якими ви вирішили скористатися.
— Ні, звісно ні, — Ебігейл помахала головою. Впевнена, Роуен відповів би саме так, — я одружуюся з вами не через це.
— Отже, ваша відповідь так?
— Так? — Ебігейл підняла брови догори, — а ви хотіли б, щоб моя відповідь була так?
— Звісно, надіюся ви розумієте, як це для мене важливо. Але я хочу, щоб ви сказали правду.
Ебігейл й гадки не мала про що мова. Сподівалася, не вирішує зараз якесь серйозне питання, що вплине на майбутнє Роуена. Клариса дивилася з надією в очах, яку не хотілося руйнувати. Завагавшись, дівчина кивнула:
— Так.
Клариса полегшено видихнула та награно помахала долонею біля обличчя. Її вуста розплився у задоволеній посмішці:
— Це дуже важливо для мене.
Герцогиня потягнулася до Ебігейл. Щойно дівчина усвідомила її наміри, скинулася з ліжка. Цілуватися з Кларисою вона не збиралася. Підійшла до столу й налила у склянку води. Несподівано у спальні стало надто спекотно.
— Я радий, що ми все вирішили. Добраніч, герцогине.
Клариса підвелася та наближалася хижою ходою. Зупинилася надто близько й схопила склянку з рук Ебігейл:
— Я нікуди не поспішаю. Попереду довгі дні розлуки, а у нас ще є незавершена справа.
Герцогиня поклала склянку на стіл та потягнулася за поцілунком. Її губи ледь торкнулися Ебігейл і дівчина відскочила, як від розжареного каміння:
— Герцогине Ліемсток, поводьтеся пристойно. Всі справи ми закінчимо після весілля. Де ваше вихвалене виховання? Сьогодні був важкий день, краще, якщо ви підете.
Злість на Роуена розгорілася у грудях Ебігейл. Їй він прочитав цілу лекцію з норм пристойностей, а свою наречену вже встиг розбестити. Нечувана підлість! Клариса опустила голову та ображено надула губки:
— Твоя поведінка суперечить словам. А це твоє постійне викання, коли ми наодинці. Що сталося?
Ебігейл відвернула голову. Вона не знала, що сказати. Промайнула думка сховатися у будуарі й нехай Роуен бесідує зі своєю нареченою. Проте уява малювала картинки про їхні обійми та поцілунки, завдаючи глибоких ран у серці. Дівчина й сама не розуміла чому її турбують стосунки Роуена. Витиснула з себе важке зітхання:
— Вибач, я дуже стомився. Крім того, не хочу, щоб хтось побачив тебе у моїх покоях. У такому випадку скандалу не уникнути.
— Добре, якщо моя присутність настільки тебе бентежить, то я піду.
Клариса покинула покої, гучно гримнувши дверима. Від хвилювання Ебігейл випила склянку води та відчула незначне полегшення. Роуен вийшов з будуара з насупленими бровами. Навіть при тьмяному світлі свічки, дівчина бачила його невдоволення. Він підійшов до неї та загрозливо поставив руки в боки:
— Що ти наговорила Кларисі? Я все чув. Ти її образила.
— А що потрібно було з нею цілуватися? Твоя наречена поводилася непристойно.
— Ні, — Роуен гаркнув, наче звір, та зарився пальцями у молочне волосся, — не варто було прикидатися мною. Чим ти тільки думала?
— Думала, якщо Клариса побачить мене у твоєму ліжку, то скандалу не уникнути. Краще, нехай знайде тебе сплячого.
Ебігейл душила образа. Вона ж врятувала Роуена від скандалу та зайвих пояснень, а замість подяки, у свій бік чула лише звинувачення. Лорд зробив крок та наблизився до неї. Дівчина напружилася, й не знала чого чекати. Роуен важко зітхнув:
— Ти маєш рацію, пробач, я погарячкував. Після твоїх слів, мені все одно скандалу з Кларисою не уникнути, — Роуен підійшов до ліжка та схопив подушку, — скинь ілюзію, а то розмовляти самим з собою незвично.
В одну мить дівчина перетворилася на Розалінду. Багряні пасма волосся спадали на плечі, закручуючись у спіральні пасма. Їй хотілося зрозуміти масштаби катастрофи, які вона спричинила у стосунках Роуена. Придушуючи у собі сором, заховала погляд у підлогу:
— Ви з Кларисою дуже близькі. Вона поводилася розкуто. Невже ти…, ви вже…, — дівчина не могла підбирати слів й шкодувала, що розпочала цю бесіду. Спіймала на собі зацікавлений погляд чоловіка і байдуже змахнула рукою, — не зважай. Зрештою це ваші особисті справи.
— Що ти хотіла запитати? Чи я з нею спав?