Глава 4

Невпевненими кроками він вийшов на коридор та рухався опираючись на адепта. Бідкаючись, Ебігейл йшла слідом:
— Пробачте! Це випадковість. Воно саме вирвалося з моїх пальців. Я не знаю, як так сталося. З вами все буде добре? З вами мусить бути добре, інакше я собі ніколи не пробачу цю необачність.
— Ебігейл, — голос Роуена звучав хрипло, — замовкни.
Дівчина стиснула губи, а на очах з’явилися сльози. Почувалася вбивцею, безжальним катом та злочинницею. Роуен. Найменше за все хотілося йому шкодити. Серце дівчини боляче стискалося, а тіло почало тремтіти. До них назустріч біг чоловік у бордовому піджаку, підперезаним широким поясом. Волосся вкрила сивина, а густа борода покрилася сріблом. Незнайомець одразу вимовив якесь закляття та застосував його на Роуену. Рана покрилася молочною плівкою й чоловік підхопив його за плече:
— Я заморозив пошкодження. Оскільки рана магічна, то, гадаю, зможу її зцілити. Нам потрібно дійти до цілительської. Зможете?
Лорд кивнув й продовжував крокувати коридором. Опинившись у цілительській, Роуен почав знімати одяг. Цілитель одразу звернувся до Ебігейл:
— Вибачте, проте вам тут не місце. Це порушує усі правила пристойності, негайно вийдіть з кімнати.
До щік Ебігейл підкрався сором. Вона боялася, що не зможе вийти, адже магічний ланцюг не надто довгий. Винувато опустила голову та розвернулася обличчям до дверей:
— Я не дивитимусь. Просто дуже хвилююся. Це моя провина. З лордом все буде гаразд?
— Звісно буде, він же у найкращого цілителя, — чоловік не вирізнявся скромністю та випхав Ебігейл з кімнати.
Дівчина притулилася до стіни й намагалася почути, що відбувалося у цілительській. Не знала, як після такого, дивитиметься в очі Роуену. Розлютившись, він міг без вагань відвезти її до монастиря та віддати жерцям. Від цих думок по спині пробігся морозець. Не хотілося знову ставати заручницею короля та чекати, коли він озвучить вирок. До неї підійшов рудоволосий хлопець й грізно насупив брови:
— Ну, привіт, Розаліндо!
У його голосі відбивалася сталь. Він безперечно звертався до Ебігейл. Обдарувавши презирливим поглядом, зупинився надто близько, порушуючи зону комфорту дівчини. Вона помахала головою:
— Ви мене з кимось плутаєте.
— Не плутаю, сестричко. Тебе я впізнаю будь-де. Це що за історія з викладачем? Батько продав тебе, так?

— Ні, ніхто мене не продав і взагалі, я вас не знаю, — замість крові по венах Ебігейл покотився страх. Вона прикусила губу та усвідомила — її побачив брат тієї дівчини, на яку вона перетворилася. Обираючи цю зовнішність, Ебігейл не надто роздумувала й обрала першу ліпшу, яка з’явилася у голові. Припускала, раніше десь бачила цю дівчину на балах, проте особисто ніколи з нею не була знайома. Затамувавши дихання, слухала незнайомця, уважно вловлюючи кожне слово:
— Можеш не заперечувати, я все зрозумів, — у хлопця руки стиснулися в кулаки, а в зелених очах загорілися іскри злості, — щоб віддати борги, батько продав тебе на місяць Конігстону. Лорд покористується тобою й одружиться з іншою. Всім відомо, що через місяць у нього весілля. Я ж попереджав вас не вдаватися до крайнощів. Я б знайшов гроші, — хлопець пальцями зарився у вогняну чуприну й наче намагався вирвати волосся з корінням. Ебігейл боязко зробила крок назад:
— Ні, все не так.
— А як? Це Лорсон тебе продав? Він же озвучив батькові цю непристойну пропозицію: списання боргів в обмін на кілька ночей з тобою. Ти про Браяна подумала? Він же кохає тебе. Як після всього ти виходитимеш за нього заміж?
Такі факти приголомшили дівчину. Вона помахала головою:
— Я не Розанлінда, мене звуть Ебігейл. Можливо я дуже схожа на вашу сестру, але я не вона. Подивіться мені в очі. Невже у вашої сестри такі самі?
Хлопець зіщулився та стиснув плечима:
— Очі, як очі. Коричневі, як і завжди. Розаліндо, мене не потрібно боятися. Я нікому не розповідатиму про цю ганьбу. Я розумію, чому ти називаєшся чужим ім’ям. Лорд поводиться необачно. Тобі варто сидіти в покоях, а не розгулювати академією. Краще, якщо тебе взагалі не бачитимуть. На скільки часу він тебе купив?
Гуркіт позаду привернув увагу й дівчина розвернулася. Побачила адепта з розтріпаним світлим волоссям, в якого впала книга. Він хутко підняв її з підлоги та швидкою ходою пішов по коридору. Ебігейл приречено заплющила очі. Здавалося, з кожною секундою ситуація погіршувалася й дівчина боялася припустити, що її очікує у наступну мить. Вона скривилася:
— Гадаєш він чув нашу розмову?
– Сподіваюся, що ні. Але стояв він недалеко, а ми не шепотіли.
Ебігейл запанікувала. Брудних пліток їй точно не потрібно. Нехай говоритимуть і не про неї, а про якусь Розалінду й лорда, проте у їхній зіпсованій репутації звинувачувала себе.
Двері рипнули й в коридор вийшов Роуен. Через пропалену сорочку виднілася біла пов’язка. Бліде обличчя чоловіка свідчило про нездужання. Ебігейл одразу заметушилася:
— Ви як? Що сказав цілитель?
— Житиму, — Роуен насупив брови та обдарував хлопця гнівним поглядом, — ви хто?
— Самуель Куппер, її брат, — парубок простягнув руку й маг потиснув її.
— Неочікувано. Ебігейл не розповідала про брата.
Дівчина стиснула губи. Несподівано для себе зрозуміла, що плутанина з Розаліндою може зіграти на її користь. Принаймні, прикриваючись її ім’ям, Роуен не знатиме правди й точно не викаже її королю. Коли Самуель дізнається про брехню, то сподівалася, що її вже тут не буде. Дівчина винувато опустила погляд:
— Я не думала, що зустріну його. Але мій брат зберігатиме все у таємниці. Я для решти я залишатимуся Ебігейл, вашою далекою родичкою. За кілька днів я повернуся додому і ніхто про мене не згадає.
— Добре, — Роуен кивнув і глянув на хлопця, — я сподіваюся ви розумієте, у якому пікантному становищі ми опинилися. Про це краще нікому не знати.
— Заради репутації сестри я мовчатиму. Але ви, лорде Конігстоне, вчинили не благородно.
Поки Самуель не наговорив зайвого, Ебігейл схопила Роуена за лікоть:
— Ми підемо. Лорду необхідно відпочити, з ним трапилася неприємна ситуація на занятті, він поранений. Бувай, Семуелю, й не хвилюйся за мене. Все добре.
Всю дорогу до покоїв вони йшли мовчки. І тільки переступивши поріг спальні, лорд висмикнув руку. Гнівно звів брови догори та кинув докірливий погляд на дівчину:
— Що це за історія з братом? Чому він називає тебе Розаліндою?
Від хвилювання Ебігейл прикусила губу. Гарячково складала факти докупи й вигадувала більш-менш правдиву історію. Хоч чоловік досі не давав жодного приводу, проте вона йому не довіряла. Боялася, що він вірний королю й викаже її.