Погляд з потойбіччя

Ярослава Коваленко стала єдиною ученицею 7-А класу, якої не торкнулась дана історія. Хоча насправді єдиною не з усього класу, а лише серед тих, хто на літо залишився в місті.

А все завдяки тому, що батько повів їх з молодшим братом на свято Дня захисту дітей у дитяче містечко «Казка». Він купив дітям морозиво і солодкі напої та дозволив досхочу кататися на атракціонах. Шестирічного брата смаколики не зацікавили і він радо поділився ними з сестрою, його більше приваблювали каруселі, машинки та музичний потяг.

Тому Яся, потай від батька, поквапом з’їла обидві порції морозива та ще й прохолодною водою все запила. Отже й не дивно, хоча й дуже прикро, що в найспекотніші дні в самий розпал червня, вона злягла з ангіною.

****

А почалася та історія зі смерті.

Помер Олег Тарасов – найпопулярніший хлопець класу. Дівчата у нього закохувалися, а для хлопців він був прикладом. Вродливий, стильний, спортивний. Навіть вчителі відзначали Олегову сумлінність у навчанні та взірцеву поведінку. Ще й до всього він з малих років займався плаванням, показував непогані результати, а місцеві видання передбачали його зіркове спортивне майбутнє.

На початку червня Олег з командою і тренером поїхав у спортивний табір біля моря: відпочинок без відриву від тренування.

А за два тижні Яся підслухала притишену розмову батьків на кухні: ті обговорювали несподівану смерть її однокласника. Відмінний пловець, він потонув під час тренування у басейні.

Людей на похороні було багато, але всі переважно дорослі. Друзі з команди попрощалися з Олегом в тренувальному центрі, а однокласники майже всі роз’їхалися: хто до бабусі в село, хто з батьками на море, хто в оздоровчій табір. Прийшли лише ті, хто залишився у місті.

Смагляві чорноокі сестри-близнючки Іринка й Маринка Зайченки не поїхали, як завжди до бабусі, тому що старенька наразі лежала в лікарні з інсультом, а дівчатка до неї навідувались.

Мовчазний та відлюдькуватий Павло Мазур взагалі ніколи і нікуди не їздив влітку, бо його батько пиячив, а мати працювала на двох роботах, щоб заробити хоча б на прожиття, про заощадження на відпочинок навіть мріяти не доводилось. Хлопець ріс без уваги батьків, а щоб відгородити себе від реальної дійсності, повсякчас зависав у телефоні.

Шалапут та шибеник Стас Новицький щороку їздив у табір біля моря, але цьогоріч на цілих два місяці приїхала з Італії його мама, тому табір відпав сам собою.

Відмінник та задавака Тимур Буслаєв мав досить заможних батьків, тому літній відпочинок в їхній родині був обов’язковим та екзотичним і завжди припадав на серпень, отже хлопець мав ще вдосталь часу, щоб побайдикувати в місті.

Яся ж нікуди не поїхала через хворобу. Молодший брат вже давно наминав бабусині пиріжки з вишнями, а вона лежала у ліжку з температурою і пила огидні мікстури від кашлю. Дівчинка поривалася піти на похорон до друга, але відмова батьків була категоричною: постільний режим.

****

Лежачи в труні Олег видавався дуже спокійним, хоч і блідим. Для однокласників він навіть не був схожим на себе, адже волосся не мало звичного харизматичного безладу, а було гелем зачесане назад, ще й вдягнений був у чорний костюм з білою сорочкою та краваткою, яких хлопець зроду-віку не носив. Очі, прикриті повіками, нерухомі губи, трохи загострені риси обличчя – все випромінювало спокій та безтурботність, що не в’язалося з характером Олега, адже він був веселим і невгамовним.

– Ой, лишенько! Як же так сталося?! – прошепотіла Маринка. – Як же він міг потонути, коли плавав, наче риба?

В кімнаті разом з померлим були лише пятеро учнів 7-А класу. Дорослі дозволили дітям попрощатися з однокласником, поки Олегова бабуся поїла заспокійливим його матір.

– Та то він просто не зміг опанувати новий стиль плавання: топірцем. Ги-ги-ги… – гиденько засміявся з власного дотепу Стас.

Тимур, зважаючи на обурені погляди сестричок, досить відчутно штурхонув того у бік та прошипів на вухо:

– Ти, довбень! Думай про що говориш! І не забувай, де знаходишся!

Стас зобразив на обличчі провину та із скорботним виглядом наблизився до труни. На кілька хвилин запала тиша. Дівчата, що стояли позаду, аж зіщулилися від тривожного передчуття. Тимур нервово почав вибивати пальцями дріб на поверхні стола. Лише Павло стояв осторонь, з головою занурившись у світ інтернету, геть незважаючи на те, що відбувалося в кімнаті.

Раптом горе-дотепник обернувся, помахав над головою руками, привертаючи до себе увагу та промовив:

– Мазур, готуй свою мобілку. – Паша здивовано підвів очі, а Стас нетерпляче продовжив: – Ну, чого витріщився? Вмикай камеру, зараз буде шоу! – і зовсім, як у кіно, додав страшним голосом: – Моторошне шоу…!

Він зачекав, коли Павло налаштує камеру телефону, а потім показово вклонився і урочисто проказав:

– Пані і панове, представляю вашій увазі виставу «Вій».

Поки глядачі ошелешено дивилися на Стасові кривляння, він повернувся до труни і протягнув хриплим потойбічним голосом:

– Підійміть мені повіки… - в той же час підняв повіки покійнику, відкриваючи мертві очі з нерухомими зіницями. То був невидючий погляд, проте кожен з присутніх, включаючи жартівника Стаса, відчув, як ті очі уп'ялися саме в нього.

Новицький відсахнувся від моторошного відчуття, яке лишив по собі погляд мерця.

– А-а-а-а-а! – в один голос заверещали перелякані дівчатка.

Тимур відтягнув Стаса до стіни та зі злістю майже проричав:

– Ти дурень, Новицький! Невже ти навіть не зрозумів, що перейшов межу?

А блідий, як простирадло Паша так і стояв стовпом, знімаючи на телефон все, що відбувалося.

На крик прибігла заплакана Олегова мама. Поглянувши на пополотнілі обличчя сестер, вона перевела погляд на труну і побачила, як син дивиться на неї чіпким колючим поглядом.

– Господи! – голос відмовлявся слухатись. – Що ж ви зробили!!!