Глава 26

Крістофер Форест 

Дзвінок. 

— Крістофер, привіт.

— Привіт Олівер. Ну, щось відомо?

— Нічого.

— В сенсі?

— Є дві людини з прізвищами Азалії. Але окремо Новицька і Йоркська. І обидві чисті.  Немає ніякої  секретної інформації про  неї, про сім'ю, про місце проживання у двох.  Ні штрафів, ні кредитів.  І у цих двох одна ж та сама фотка Азалії.Реальна людина не може бути такою святою. Виходить , що у неї одна особистість фальшива.

— Підставна особистість?

— Можливо.  Але навіщо їй внедрятися у  твою компанію?

— Незнаю. Зараз спитаю. - кажу і вибиваю. Тепер все ясно. Значить вона не тільки мислиця за багатством , а ще й і зрадниця. Заходжу в свій кабінет. На столі лежать дрібні шматочки паперу. Контракт? Порваний? Недалеко лежить листочок і я його оглядаю. Значить це ти влаштувала. Чудовий момент ти вибрала, щоб втекти, як ніби відчувала, Азаліє.

Роксана

Так, моя кімната не змінилася. Я думала, що вони тут щось змінять, але все на своєму місці.Тепер треба чекати появи сестри. І треба дізнатися, що її звязує з Форестом. Стоп. Чому мене це  цікавить? Я ж його ненавиджу. 

Вечір

До мене в кімнату заходить мама.

— Стіл вже накритийми тебе чекаємо.

— Ми?

— Тато і я.

— А , де Лілі?

— Вона скоро буде. Спускайся.

— Добре зараз буду. - кажу і вона виходить з кімнати. Я перелягаюсь в домашній одяг і спускаюсь на 1 поверх. За столом дійсно сидів тато з мамою. А Лілі ще не було. Я сіла за стіл.

— А, ми сестру будемо чекати?- запитую.

— А, що її чекати, якщо вона вже тут. - каже тато.  Вона заходить у вітальню в  повному щоці. Мені навіть якось соромно їй в очі дивитися після всього.

— Роксана? Це ти? - промовляє.

— Так. Давно не бачились.

— Ти вже знайшлась - каже злим тоном і підходить  до мене.

— А ти скучала? 

— За тобою? Ні звичайно. - каже сестра.

— Знаю в тебе є багато питань до мене.  Сідай за стіл і я на них відповім.- Тепер вже всі за столом. Ми розмовляємо про все на світі. Таке враженя, що рік не бачились.

— То ти була на курорті. І як там? - запитує Лілі.

— Море, пальми, 5- ти зірковий готель. Там було круто. А,що в тебе нового?- без задньої думки запитую.

—  Та принципі нічого. Недавно ходила на вечірку.

—  З ким це? Коли це в тебе женіх  встиг з'явитися? Що я пропустила?- підколюю сестру.

—  Ну він мені поки, що  не женіх, але скоро все зміниться.

— Бачу ти серйозно за нього взялась. Хто цей щасливчик? 

— Крістофер Форест. - спокійно говорить. А у  мене з рук склянка випадає і розбивається на маленькі кусочки. Кріс? Все таки між ними щось є. Так і знала. Значить вона збирається вийти за нього заміж? Так? Я правильно розумію? Якщо він збирався одружуватись на ній то чому ми уклали контракт? Стільки питань, а відповідей немає.

—  Ксенія. - кличе мама.— У нас склянка розбилась, можеш прибрати?

— Уже йду. - відповідає.

— Доню, ти не порізалась?- запитують батьки.

— Ні. Все добре.- розвертають до Лілі. — Він тобі уже пропозицію зробив? - задаю питання яке мене дуже цікавить.

— Поки, що ні. Але у нас все впереді.

— Ясно. - так все досить про це думати. Тобі на нього плювати. Плювати.

— Якщо ви вже про нього заговорили, то приховувати від вас це  вже немає сенсу. - каже тато. — Я запросив до нас у гості Крістофера Фореста. Так сказати щоб блище познайомитись. - звертаю увагу на людину яка заходить у двері. А він з квітами. Йде прямо до нас. Як тільки помічає мене впадає в ступор. І не тільки він. Пожирає мене поглядом. Злим поглядом. Як ніби я йому щось винна. Думаю, що ще гірше  бути вже не може. Він відвисає, дарує квіти Лілі і сідає за стіл. 

— Дякую за запрошення. - каже Форест.

— Та немає за що. Ми завжди раді тебе бачити. Тим більше ми вже майже рідні.

— В сенсі?- подаю голос я.

— Ой, забула. - каже сестра.— Це.....- показує на мене.— Моя сестра, Роксана Фон Лотарзинська. Думаю, ти її пам'ятаєш. -  Та, твою ж мать. Та чому ви мене здали? Крістофер мягко кажучи в шоці. В нього такий погляд  як ніби він мене зараз пристрелить. А, що  я мала йому все розказувати чи що?

— Пам'ятаю.  - каже. — На жаль.- тихо мовив, щоб тільки я почула. Значить на жаль. Ясно.

— Думаю ви  знаєте чому ми  тут  всі разом. Ми зібрались  щоб обговорити весілля.‐ Весілля? — Ми вирішили провести його швидше заданого строку. Воно відбудеться через два дні. Тому Крістофер і Ліліана готуйтеся. -  я піднімаю очі на Крістофера, а він у відповідь дивиться на мене. Значить наречений. Так? Він мені не сказав. Не сказав нічого. Навіщо тоді йому була я , якщо у нього є  Лілі.Так досить. Тепер  нас з ним нічого не пов'язує. Він для мене майбутній чоловік сестри. Я ще не  на стільки відчаялась щоб відбивати хлопця у рідної сестри. Тому я не збираюсь втручатися у їхні стосунки. Я буду тою самою сестрою яка ненавидить чоловіка сестри. Ненавиджу.