Глава 25

Витягаю з папки. Це те, що зіпсувало мені життя, те, що заставило мене брехати дорогим серцю людям. Ні. Ні. Ні.Це не контракт винний.  Це Крістофер. Як він міг подумати про мене так. Він, що взагалі мене не знає? Мисливиця за багатством. У мене була надія, що у нас з ним щось вийде. Що він не такий як Кайл.Але він сам поставив крапку у наших стосунках.  Звинуватив мене без доказів. Невже його хтось надоумив, а мене підставив. Після цього всього я  більше не хочу мати з ним нічого спільного. Рву контракт на дрібні частинки. Полегшало. Я кладу все , що лишилося з контракту йому на стіл. Знаходжу листочок. Беру ручку і пишу йому красочне пояснення, що  розриваю з ним цей чортовий контракт. Виходжу з кабінету, збираю свої речі і привідкриваю двері щоб вийти  як повз мене проноситься Форест. Пройшов. Не помітив. Як добре. Не хочу зараз його бачити і чути. Виходжу на ресепшен. 

— Лєра, ну , що будемо прощатися.

— В сенсі прощатися?

—  А я звільнилась.- з усмішкою кажу.

— Тобі ж вроді тут подобалось. Чому вирішила звільнитися?

— Особисті причини.

— Ясно. Але ти нас не забувай. Провідуй.

— Добре. - кажу і обнімаю на прощання. Виходжу з офісу. Їду до перукарні. Спитаєте навіщо? Хочу перефарбуватися в свій природний колір і одягнутися як одягалася завжди. Через 2 години я вже була біля мого офісу. Ну, що поїхали. Заходжу в середину. Проходжу повз ресепшен.

— Туди не можна. - зупиняє мене дівчина з ресепшену. Невже вони вже забули як я виглядаю?

— Мені можна. - промовляю і дівчина мене роздиляється. Її очі стають як дві копійки, коли вона мене впізнає.

—Вибачте, Роксана Лозинська. Я вас не впізнала.- піднімаюсь на 5 поверх до кабінету батька. Навіть не знаю як пояснити йому свою пропажу. Але зараз я не можу тверезо оцінити ситуацію. Відкриваю двері без стуку. Знаючи, що  тато такого не любить. 

— Вас стукати не вчили?- сидячи за столом спиною до мене запитує.

— Вчили, але так і не навчили. - промовляю і він розвертається. Перша його реакція шок. Він здивований чи радий? Не можу розібрати. Він підходить до мене і обнімає.

— Ти де пропадала? Ми тебе шукали.- мовив тато.

— Та я літала на курорт.- брешу. А , що мені сказати? Я було замужем, чи шо?

— А чому нам не сказала?

— Телефон втопила, а потім там мережі не було. Вибач, тату, що заставила  вас хвилюватися. Але зараз все добре. Я знайшлась. Тому не переживай.

— Так. Головне, що ти знайшлась. - відпускає мене. 

— Тату, я вже піду. Треба, ще маму заспокоїти.

— Добре їдь. За вечерею побачимось.

 Вийшла з офісу і поїхала до  мого справжнього дому. До шикарного 3-х поверхового особняка. Я вже встигла за ним скучити. Милуюсь дивлячись на нього. Стукаю в двері. Двері відкриває Ксенія- наша прислуга.

— Ви до кого? - запитує. Що і вона мене не впізнала? Не могла я так змінитися, за такий короткий час.

— Не впізнаєш мене?- запитую посміхаючись. Придивляється.

— Роксана, це ти? Де ти пропадала? 

— Та за кордоном була, на курорті. 

— Я зайду?

— Так, звичайно проходь.- заходжу в середину. 

— А де мама? 

— Вона в басейні.

— Дякую. - відкриваю двері у в басейн. Бачу маму , яка плаває. 

— Ну привіт. - кажу. Мовчить. Може не чує? — А я думала ти за мною скучила. - голосніше говорю. Вона помічає мене.

— Роксана? - промовляє невірячи своїм очам.

— А може бути хтось інший? 

— Дочко, де ти була? Ми думали, що тебе викрали. Шукали. Але не знайшли.

— Так я на курорті була. - вирішую розказати одну версію брехні щоб потім не виникали лишні  запитання.

— Але повідомити нас ти могла ?

— Там мережі не було.

— А чому спочатку не сказала , що збираєшся їхати туди? 

— Так я різко це вирішила і не було часу дзвонити. До того ж я телефон втопила, а новий вже купила там.

— Ти сестру вже бачила?

— Ще ні. Я до тата їздила. Він був радий мене бачити.

— Та ми всі раді тебе бачити. Ти ж майже 4  місяці пропадала.

— Давай не будем про погане.  Я вже тут. Це головне. Я йду в свою кімнату.

— Йди, йди ти з дороги змучилась. Так , а де твої чемодани? - спалилась. Я ж речі з старої квартири не забрала.

— Ксенія, занесла їх у мою кімнату.- кажу усміхаючись.

— Ну тоді добре. Повечеряєш з нами  сьогодні? 

— Звичайно. - відповідаю і засиняю двері у басейн.