Глава 21

Негідник. Хто йому дав право так зі мною говорити.

— Я не твоя власність. Я .......

— Ти стала нею коли підписала контракт. Тому зменш свій гонор ,він тільки гірше робить. Йдем. - промовляє і тягне мене в свій кабінет, куди до того зайшов Марк. В кабінеті я сідаю на крісло, а бос стоїть. Ну звичайно,  брат ж по- королівськи заняв його крісло.

— Причина твого приходу...- грізно запитує Кріс.

— Тобто скучити за братом я не міг? - виводить гримасу брат. 

— Якщо ти скучив то міг подзвонити. 

— Який ти скучний.... Добре. Насправді я прийшов щоб запросити вас на один захід.

— Нас?- озиваюсь.

— Вас. Ви ж пара. Чи я щось пропустив?- уважно за мною спостерігає ще одна моя проблема. Яких і так у мене більше ніж треба.

— Ні. Просто Азалія не дуже любить бути присутньою на різних заходах.- відповідає мій поки що наречений і обнімає мене за талію. Терпи, спокійно, дихай. Те , що проноситься в мене в голові. Але тіло чомусь розслабляється і не відчуває дискомфорту. Це дивно.

— На цьому заході буде присутня еліта міста, діти відомих бізнесменів. Деякі шукають там  пару або приходять  зі своїми другими половинками. А ви не збираєтесь йти? Може ви передумали одружуватись? - він нас провокує. Чекає коли ми допустимо помилку. Але я  завдяки екстримальному способу свого життя до цього встигла  привикнути. Захід дітей відомих бізнесменів... Стоп. Невже це..... Не може цього бути. Як я могла забути.

 Ясно. Ще одна проблема на мою голову. Я маю зробити все щоб не попасти на цей захід. Бо якщо попаду мало того , що мене впізнають (як мінімум власна сестра) так ще й Крістоферу прийдеться сказати , що я його наречена ,бо Марк буде за нами уважно спостерігати .А це означає тільки одне. Трагедія світового маштабу для всіх. І втекти як минулого разу я наврядчи зможу.

— Ні. У нас все добре. Ми будемо. - промовляє і поглядає на мене. Я махаю головою , що ні. Але Марк цього не побачив , бо мій  наречений заткнув мене поцілунком. Цікавий спосіб ,не думаєте? Я зразу хочу його відштовхнути. Чорт. Марк стоїть. Не стій, йди звідси. Але він стоїть. Точно на зло робить. Тільки сьогодні, я тобі підкорюсь Крістофер Форест. Але більше ніколи. Бос поглиблює поцілунок. Голова кричить  не втрачай голову.   Але мені чомусь стає все рівно. Не хочу закінчувати наш поцілунок. Такий спокусливий, гарячий,  бажаний, бажаний мною і сподіваюсь , що ним теж.... Та , що зі мною я ж не п'яна. Чому мені від цього так сильно голову зносить.  Він починає піднімати мою футболку і мене як кіп'ятком ошпарює. Що я зараз роблю?  Я його відштовхую від себе з такою силою, що сама здивована звідки вона у мене взялась. Він шокований, і я не менше нього. Що між нами відбувається ? 

— Ти........ - показую на нього пальцем ,глибоко дихаючи, і не знаходжу слів щоб возмущатися. Ми тут одні. Як я пропустила коли Марк пішов?

— Я? 

— Негідник. - кричу і вибігаю з кабінету. Забігаю у вбиральну, заспокоююсь,приводжу себе в порядок і прямую у всій кабінет. Нарешті я вирішила. Що би він не зробив, як би не спровокував я буду холодною з ним.  Не буде  і жодної емоції в його сторону. Від сьогодні ти мене не зачепиш.

Вечір.

За весь день  я не показувала жодної емоції Крістоферу. Але він начебто цього навіть не замітив. Двері кабінету Фореста відчиняються.

—  Ти все таки тут. А я думав,що як завжди втекла.

— Я вже закінчила справи. Тому збираюсь йти. Ви щось хотіли?

— Ви?

— Якщо ні то я вже піду. - промовляю і прямую до виходу з кабінету.

— Ти ж пам'ятаєш про сьогоднішній захід?

— Я не піду.

— А я тебе і не питаю.

— У мене сестра  менша захворіла. Мушу про неї піклуватися.- вигадую. Моя сестра скоріш за все буде на цьому елітному вечорі. А бачити її ,я після вчорашнього не дуже хочу. Вчорашнє..... Румія. Я ж забула про неї. Ми ж домовлялись про зустріч. 

— Наскільки я знаю у тебе не має сестер. - він? Він , що за мною слідкує? 

— Так це двоюрідна. Дочка тьоті. Тьотя попросила мене  з  нею посидіти поки вона на роботі.

— Тоді я тебе підзвезу до сестри, а потім ми з тобою поїдемо на захід. 

— А....

— А сестрі няню викличем поки нас не буде.Пішли  -Ти прям Мать Тереза.Всім помагаєш. Але мені все портиш.

Ми вже сіли в машину і рушили. А я досі незмирилася , що йду на цей захід. А Румія я ж мала з нею поговорити? А Лілі? І куди мені його привести? Я ж збрехала. У , що я втрапила.

— Кажи адресу. - а якщо адресу Румії сказати? Але вона живе у розкішній кімнаті. Він ще подумає , що я багата. Хоча вибору в мене і так нема. Сказала адресу. Ми вже доїхали ,вийшли з машини і піднімаємось поверхами.

— Як ти мене представиш на цьому заході?

— Як наречену.

— Але ж у нас фіктивні стосунки і ніхто про них немає знати.

— Нам потрібно там бути , бо Марк вже щось запідозрив.

— Та мені все рівно. Я не хочу щоб мене хтось знав. Бо твої фанатки зразу на мене накинуться.

— Не перебільшуй. Яка квартива? - промовляє ,коли ми вже на поверсі. Квартира? Яка квартира? Я застигла. А, якщо Румія дома? Як я йому це поясню?

— Ти  краще постій тут , а я сама впораюсь. - промовляю і стукаю у двері. Бачу , що замість того щоб стояти на місці він підійшов до дверей. Прекрасно. Хоча ти сама винна. Ти , що не знаєш який він гад. Ніби він збирався тебе слухати. Стукаю , тремтячими руками. Не відкриває. Бачу, що у Фореста вже починають  до мене питання з'являтися. 

— Напевно ,я квартиру перепутала. - промовляю посміхаючись і випихаю його на сходи. Але..... Чую звук відкриваючих дверей. Ні. Тільки не це. Крістофер  зривається і прямує у напрямку дверей в яких, на жаль, стоїть Румія............