Глава 20

     Аліса

Азалія втекла. А , що мені робити? Тут зараз знаходиться купа журналістів які розпитують людей. Думаю кращим варіантом буде теж піти. Але мене окликують.

— Аліса....- обератаюсь на звук. Дівчина. Незнайома мені дівчина. І звідки вона мене знає? До мене прямує бос Азалії і дві незнайомки. Одна з них підходить і  обнімає мене .

— Я Румія. Подруга Роксани, можеш підіграти мені?  Зараз ти  колишня Кайла.- шепоче мені і я киваю. Вона відстороняється. 

— Привіт. - вітається Форест.

— Привіт. - відповідаю. 

—  Лілі, хочу тобі представити Алісу, подругу Азалії. - представляє нас один одній Румія.

— Дуже приємно. - ввічливо промовляю.

— І мені. - чую дзвінок. Це до Кріса дзвонять. Він відходить. Тепер буде простіше. — Ти дійсно колишня Кайла?

— Так. А чому ти запитуєш?

— Моя сестра Роксана з ним теж зустрічалась. І...........- помічаю , що вона задивилась на мою руку.  — Звідки це у тебе? - промовляє і дивиться на браслет на правій руці. Чорт. Цей браслет мені Азалія подарувала. Невже вона його впізнала. Ну і не дивно. Цей браслет створений за проектом Роксани. Вона декілька таких зробила.  І як мені з цієї ситуації викручуватися?

— Ти про браслет? Я його знайшла на вулиці і хотіла повернути власнику, але не змогла. 

— Зрозуміло. - підозріло глянула мене Лілі.

— А ти знаєш власницю цього браслета?

— Ні. Просто цей браслет дуже подібний на браслет моєї сестри. - вона точно щось задумала по погляду видно. Тільки б подруги не підставити. 

— Та , що ви весь час про браслет якийсь говорите. Давайте краще щось вип'єм. - переводить тему Румія.

— Я краще вже піду, бо ще до тата маю в офіс заїхати.

— Можна питання? А яке у тебе прізвище? - запитує Ліліана.

— Фокс. 

— Ти ж.........- я зриваюсь з місця. Ще трішки і спалюсь.

— Давай потім поговорим, я дуже спішу. 

                   Ліліана

Опинившись вдома заходжу в свою кімнату і закриваю двері. Дуже дивна ця Аліса. Несла якусь дурню про браслет. Ніби вона його на вулиці знайшла. Це було дуже підозріло. А про помічницю Кріса взагалі мовчу. Ніякого виховання. Навіть привітатися не змогла. Беру телефон в руки і набираю номер знайомого детектива який займається пошуком сестри.

— Ви щось знайшли? - запитую.

— Ні ваша сестра зникла з  всіх радарів ще три місяці тому і досі ніхто не зміг навіть приблизно вияснити, де вона знаходиться.

— У в мене є до вас нове завдання ,прослідкуйте за Алісою Фокс. Сьогодні у неї на руці був фірмовий браслет Роксани, тому мені здається, що вона може знати її місцезнаходження. Але так щоб вас ніхто не запідозрив.

— Буде зроблено.

Де ж ти пропала, Роксана ?У мене скоро весілля. Яка причина твоєї втечі?

         Румія

Роксана ,Роксана, яку кашу ти заварила? Чому не продумала  момент у клубі?  І чому взагалі вирішила втекти ? Так багато питань .Чому зв'язались з Крістофером. Чому ховаєшся від усього світу? А якби я не находилась ? Тебе б розкрили.

Дзвінок.

— Думаю пора  тобі  вже все пояснити Румія. - говорить Азалія.

— Давно пора. 

— Тому я тебе і чекаю у своїй квартирі завтра для цієї розмови.

— Тоді до завтра.

Ранок.

Я вже в офісі. 

— Бос вже прийшов? - запитую у Лєри.

— Ні.-  невже просипається після бурхливої ночі.  Так. Це не моє діло. Піднімаюсь на свій поверх у свій кабінет. Чую звук відриваючого ліфта. Це точно він.Я ще не встигла зайти в кабінет, а він вже тут як тут.

— Ти вже тут. -  зневажливо промовляє. Що за тон? Він говорить так як ніби я взагалі на роботі не появляюсь.

— А де мені бути в мене ж робочий день.

— Вчора це тебе не зупинило.

— Вчора було вчора, а сьогодні це сьогодні. 

— Ти ж звільнилась хіба ні? - опиняється біля мене впритик  Крістофер.

— Так, але я маю відпрацювати два тижні . - вигадую, а  серце завмирає від близькості.  Я ж навіть заяву не подала і взагалі не планую звільнятись. Хто мене за язик тягнув вчора?

— Це не обов'язково я тебе звільняю від цих двох тижнів .Можеш бути вільна. А контракт........

Різко відчиняються двері і  до нас заходить Марк брат Крістофера. Ще його не вистачало для повного щастя. Бос міняється в лиці бере мене з талію і підходить до брата. Я не зрозуміло на нього кошусь. Альо ,ти взагалі збирався мене звільнити, а тут...

— Ти, що тут робиш?

—  Прийшов провідати. - відповідає і без дозволу заходить у кабінет боса. 

—Ей. - вириваюсь з його хватки, але не дуже вдається. — Ти , що робиш?  Я звільнилась. Це кінець.

— Наразі..- притягує мене до себе. — Ти ще досі моя наречена і у нас є конктракт. Згідно з яким, за непослух прийдеться платити. Тому досить пручатися і грай свою роль до кінця.....