Глави 19

Повертаю голову назад. І зустрічаюсь з поглядом Кріса. Він ж мене не впізнав? 

— Ти, що тут робиш?- запитує. А я перелякано на нього дивлюсь.

— Я...........? Я прийшла щоб  сказати , що....... звільняюсь. - різко вимовляю і бос незрозуміло на мене коситься.

— От це вже щось новеньке.  Чому? -  питає сміючись.

— Мені.... мені просто запропонували нову роботу.

— І де?

— Lotarzynsky Corporation. - вигадую.

— Тебе туди взяли без знання мов і вищої освіти?- починає шось підозрювати Кріс.

— Мене  Ліса пристроїла. Вона дружить з дочками Лозинських.

— Але у нас з тобою контракт , який  я нагадаю ти захотіла заключити. 

— Це просто формальність. Його можна розірвати. Легко і просто. 

— Тільки ти цього не зробиш. - стоячи впритик до мене промовляє.

— Впенений? - відповідаю прямо йому в губи.

—  Цілком.- Чую звук відкриваючих дверей. Я розвертаюсь. В клуб забігає купа журналістів. Невже через мене? Вони пробігають повз нас і опиняються в центрі клубу. Добре , що я змінила колір волосся і стиль, бо попалась би. Хочу вже скоріше піти, але до нас підбігає Лілі. Ще її не вистачало. 

— Крістофер, ну що ти її знайшов?

—Ні. Вона втекла. - бачу, що сестрі сумно. Шкода , що мене не побачила?

— А звідки тут журналісти? 

— Скоріш за все прознали про Азалію. - поки вони говорять треба тікати. Я по-тихеньку рухаюсь до виходу.

— Але як? Пройшло ж від сили хвилин 5. 

— Думаю , що хтось з журналістів був на вечірці. - майже добралась. Говоріть ще не мовчіть. 

— А це хто?- запитує сестра у боса. Засікла все таки. Сподіваюсь вони мене не покличуть.

— А це.... Азалія  можеш підійти? - твою ж.......

— Я спішу дуже. Мені потрібно забрати......

— Мене це не хвилює. Підійди. - Але якщо я..... Я навіть боюсь подумати , що буде. — Мені довго чекати? - Я стою непорушно. Невже це кінець?  Мене спалять? Бачу як Крістофер на мене косо дивиться. Та фіг з ним, гірше вже бути не може, промовляє алкоголь у моєму організмі, який почав вже на мене діяти. Я прямую до них. На мені був капішон тому мене було важко помітити моє лице ще й у такій темноті. Але з кожним кроком моє прикритя тріщало по швам. 

— Лілі, знайомся це моя помічниця Азалія Йоркська.

— А це Ліліана Фон Лотарзинська.  Думаю ти про неї чула. - я киваю не промовляючи і слова.

— Дуже приємно. - відповідає сестра. Я мовчу, і навіть руки не подаю. — Вона, що німа? - запитує у Фореста сестра так щоб я не почула. Але в неї погано виходить. 

— Ні. Вона просто не зовсім нормальна. - їй відповідає. Вони, що не вміють тихо говорити. Я ж все чую.Добре проїхали зроблю вигляд , що не чула.

— Ти можеш зняти свій капішон? - запитує сестра. Ага прям вже розбіглась. Зараз ви мене доведете я взагалі втечу. Я стою мовчу, вони мовчать чекаючи на мою відповідь. Це мене вже починає напрягати. Бачу, що вона тягнеться до мого капішона. Ні вона зараз...........

— Ось ти де Лілі. - в останній момент чую голос. Вони розвертаються до Румії. Ти моя рятівниця.

— Румія? Ти , що тут робиш?

— Прийшла сюди , бо дізналась, що тут Роксана. Ви ж не хочете показати її. 

— Просто сестра у депресії. - видумує. Як дивно чути щось про себе ,знаючи правду. А ж сміятись захотілось.Крістофер повертається до Лілі з питанням в очах.

— Яка депресія? - запитує бос.

— Це все через хлопця. Кайл Полонський. Думаю ти чув про нього. - Та чому ти мене палиш. Він зараз спідставить 2+2 і зрозуміє, що я - Роксана.

— Кайл Полонський... Я його бачив на одному вечорі. Він  тоді ще до Азалії приставав.- сестра, ще раз мене роздивляється. Румія рятуй. Дивлюсь на неї благаючим поглядом. Я рада, що вона розуміє мене без слів і втручається.

—Наскільки я знаю Кайл це колишній Аліси. А  Азалія її подруга. Можливо він хотів звязатись з нею і спитав у Азалії. 

— Так, пам'ятаю вона щось таке говорила. - віднукується Форест. Але сумніваюсь , що він повірив їй, а мені тим більше.

— А хто ця Аліса? - промовляє сестра.

— Якщо хочеш я можу вас познайомити. 

— Давай. Тоді я вже піду Крістофер.  - промовляє і цілує.... цілує його в щоку. А потім зникає з поля мого зору. Ми з ним сам на сам.

— Я можу йти?- запитую у начальника. 

— Йди. А про звільнення ми завтра поговорим. - я рихом вибігаю з клуба. Повезло мені сьогодні. Але ось перед Румією прийдеться пояснитись .