Глава 15

Якщо я почну бігти це як мінімум буде дивно, а якщо стоятиму, то він рано чи пізно мене впізнає. А я ще не готова з ним говорити. Прекрасно. От молодець. Замість того ,щоб втекти  ти вирішила подумти. Весь час на це потратити ?Так добре без паніки. 

Крістофер опиняється біля мене. 

— Ви з якого відділу? - недовірливо запитує.

— 3 відділу....... - Так згадуй що тут є. — .......дизайну інтер'єрів. Я новачок. І мені потрібно йти. Багато справ, самі розумієте. - промовляю .

— Чого лице ховаєш?

— Та я.....

— Ось де ти Кріс.-  Говорить Лілі, підбігаючи до нього. Вона його переслідує чи що? Навіть на хвилину не залишає його успокої. Хоча це може зіграти мені на руку.

— Ти не сказав о котрій годині ми підемо у клуб. - каже сестра. Це відмазка. Вона просто хоче провести з ним більше часу. Тому і придумує всякі причини щей такі  безглузді. Зараз не час обговорювати відносини моєї сестри і начальника.

— А у твого друга коли наступна вечірка? 

— Завтра о десятій вечора. - це мій шанс. Я починаю потихеньку рухатися у сторону виходу.

— Тоді на неї і підемо.

— Заїдеш по мене ? - запитує сестра. Я бачу вона за нього серйозно взялась. Дуже цікаво чим це все закінчиться.

— Звичайно. Підемо разом.-  відповідає бос і це останнє ,що я чую ,бо опиняюсь на дворі. Все-таки мені сьогодні повезло. Хоч один день провела не попавши в халепу. Це щось новеньке. Опускаю папку і згортаю .Пригодилась вона сьгодні. Дорогою до дому я все обмірковую. Який зв'язок є між Крістофером і Лілі ?Хто вони один одном ?Здалку вони виглядать більше ніж друзі ,але чи є так насправді? Роксана, що це за думки такі. Ти ж начебто твереза. Яке тобі взагалі діло до Фореста? Він лише твій патрон і не більше. Якщо би я не знала себе, подумала б ,що ревную. Але це неможливо. Я його ненавиджу. Ненавиджу цього до безумства самовпевненого покидька. 

Прийшовши  до дому я зтягла з себе підбори ,які за день встигли мені набриднути. Спитаєте чому?  За сьогоднішній день я бігала частіше ніж за все своє життя. А бігати на десяти сантиметрових каблуках це повний капець.

Уже ранок, а це значить, що пора на роботу. Хоча бжання туди йти після вчорашнього взагалі немає і не тільки через вчорашнє. Але це не означає ,що я туди не піду. Це напевно моє кредо по життю робити все навиворіт. Я здивована ,що зі своєю везучістю я взагалі ще жива.. Але дивуватися буду потім, а зараз робота. Заходжу в офіс вчасно. Цього разу без запізнень. Як завжди вітаюсь з Лєрою і прямую до себе і очікую появи Крістофер ,щоб розпитати про нашу ніч. Учора я боялася потрапляти йому на очі ,а сьогодні планую все розпитати. Це дивно. Дуже дивно. Невже за ніч я сміливості набралась? Чесно кажучи незнаю чи це добре, але я принаймі спробую.

Чую, що приїхав  ліфт. І незабаром двері кабінету  відчиняються.Крістофер проходить повз мене не глянувши і навіть на привітавшись. Я ,що пусте місце?Він захлопнув двері кабінету. Ясно. Говорити він не хоче ,але це мене не зупинить. Я відчиняю двері і проходжу в його кабінет. 

— Тебе стукати не вчили? - грізно промовляє і піднімає на мене погляд. Крістофер сидить за столом і уважно оглядає мене.

— А тебе вітатися?  

— Ти щось  хотіла?

— Так.  Те що між нами було того вечора..........- кажу хвилюючись. — 

—  Це тоді коли ти мене поцілувала?  - знущальним тоном промовляє. Він що робить з мене винну?

— Це все алкоголь.

— Так собі відмазка.

— Але це правда. І взагалі я не про це говорю.

— А про що?

— Ти не міг мені нагадати події вечора, бо..........

— Ти не памятаєш? - нападає Форест.

— Я просто хочу відновити послідовність подій. - невпевнено відповідаю. Він мовчить. — Ти можеш мені просто сказати чи спали ми з тобою чи ні? - запитує і повільно до мене наближається.

— А тебе це хвилює? 

—  Мені потрібна лиш коротка відповідь. Так чи ні?  -Форест опиняється біля мене

— А, якщо не скажу? - знущально промовляє. Ну все він мене дістав.

— Тоді і не треба. - розвертаюсь і прямую до дверей. Він хапає мене за руку і розвертає до себе. 

Але він хапає мене за руку і розвертає до себе ,так що я опиняюсь в його обіймах. Піднімаю на нього погляд і завмираю. Його карі очі. Очі ,які так мене приваблють. Очі ,які я не можу забути. Але , я йому не здамся. Якщо прийдеться буду боротися сама за собою. Але більше помилок не допущу.

— Відпусти. - відштовхую його від себе.

— Боїшся?

— Чого я можу боятися?

— Наприклад втратити контроль як втратила його вчора.

—Ти брешеш. - продовжую вириватись.

— Навіщо це мені? - шепоче на вушко. 

— Ти випробовуєш мене із нетерпінням чекаєш, коли я здамся. Але..... цього не буде.

— Не зарікайся. Я ж бачу ,що ти із задоволенням граєш у нашу гру. 

— Значить тобі здається. -  помічаю ,що Крістофер наближається до мого обличчя. Ні ,цього я не дозволю. Я зі всієї сили б' ю його по нозі. І вибігаю з кабінету. Аж потім помічаю Гаспринського , який стояв біля дверей боса. Я швидко заскочила в ліфт і поїхала на ресепшен.

   Крістофер

Сильний удар. Ти грати зі мною надумала ? Ризикуєш програти Азалія. Але так тільки цікавіше.

— Чому твоя помічниця вибігла від тебе такою переляканою. - задає питання Едік тільки-но зайшовши в кабінет.

— Я захотів з нею трішки погратися. А ,вона виявилась не такою ж і доступною як я думав.- Вогонь загорвіся у моїх очах.

— Що у вас з нею?- питає сідаючи на крісло.

— Нічого. Але це поки що.

— Бачу ти серйозно за неї взявся. Невже чимось зачепила?

— Вона ? Мене зачепила?  Що за дурню ти несеш? Я просто хочу закохати її в себе, а потім кинути. Як завжди. Вона моя нова жертва.

— Азалія хороша дівчина. Не смій з нею гратись. Вона відрізняється від усіх твоїх пасій. - серйозно говорить Едік. На моєму досвіді це перша дівчина за яку він заступився. - Ці твої ігри вже переходять усі рамки.