Глава 13

Я роблю крок у їхню сторону і хапаю дівчину за руку.

— Ти хто така? 

— Я?...   Дівчина Крістофера. - гордо промовляє. 

— А ім'я у дівчини є?

— Віола Латвіньська. А ти? -Вона так зверхньо на мене поглядає, що мене це злити починає.

— Азалія. Якщо ти переживає зате хто я йому. То непереживай. Я йому ніхто. -   говорю і Форест направляє свій погляд на мене. А ,що? Це майже правда.

—Що ти тут робиш?  - обізвався він. А я вже думала, що йому мову відняло. Сподіваюсь він не спаклюжить нашу легенду поцілунком з нею. Я підходжу ближче до Крістофера і шепочу. 

— Мені потрібно у вбиральню. - говорю і він уважно оглядає пляму на моєму платті.

— Допомогти? - невже переживає ?

—Ні. Не буду вам заважати.-   промовляю і йду на пошуки вбиральні. Я  крокую коридором і находу оглядаю двері. Ось знайшла. Я ледь, ледь відтираю сукню. Більш менш не видно. Виходжу з вбиральні і прямую коридором назад. Сподіваюсь він уже розібрався зі своєю коханкою.

— Який приємний сюрприз. Азалія Роксана Фон Лотарзинська. - чую доволі знайомий голос. Ні. Цього не може бути. Тільки не він. Я обертаюсь, а він повільно наближається до мене. — Радий тебе бачити.

— А я не дуже. - знервовано говорю.

—Як сумно. Я сподівався все повернути. - промовляє і намотує мій локон собі на палець.

— Це кінець. - холодно відповідаю.

— Що за гру ти ведеш? 

— Ти про що?

— Чому мішаєшся з цим Крістофером?

—Тебе це не стосується. - грубо відповідаю.

— Скажи, а він знає хто ти?- я мовчу. — А я тут подумував йому все розказати. Уяви як він здивується, коли дізнається, що ти не проста дівчина якою здаєшся ,а сама Роксана Фон Лотарзинська про яку стільки говорять.- промовляє і притискає мене до стінки.

—Ти не посмієш.

— Це ми ще побачимо.

— Знаєш ти не змінилася як була красунею так і залишилася. Може згадаємо старі часи? - промовляє і починає до мене лізти.

— Відпусти. - говорю, але відчуваю ,що починає крутитися голова. І навіщо я пила? Собі ж гірше зробила.

— Я вам не заважаю? - чую голос і ми обертаємося в його сторну.— Не міг би ти відпустити мою наречену - злісно промовляє Крістофер. Що його так розізлило?

—Твою?   - Форест вириває мене з рук Кайла і обнімає. — А батьки в курсі? - запитує  у мене. Я мовчу. Колишній на це  усміхається і проходить повз нас.

— Це був Кайл  Полонський?- запитує  зло він. Відчуваю як  крутиться голова і я починаю падати, недавши відповідь на це питання, але мене підхоплюють. 

Просинаюсь від сну і розумію, що лежу на ліжку. Оглядаю кімнату в якій опинилася. Що сказати вона   розкішна. Помічаю, що у кріслі хтось сидить. 

— Вже проснулася? - запитує Форест.

—В мене до тебе три питання. Як я тут опинилась? Що саме ти тут робиш?  І чому у мене так розколюється голова ? - хоча на третє питання я вже начебто знаю відповідь. 

—  Я тут питання ставити повинен. Не хочеш мені пояснити звідки ти знаєш Кайла Полонського? - я попала. Що мені йому відповісти? Це просто мій колишній. Так чи що? Та в нього ще більше питань появиться. Бачу, що він настроєний серйозно. Мовчати не можна. Я піднімаюсь з ліжка і сідаю на його краєчок.

—  Це колишній моєї подруги Аліси. Ви в лікарні бачились.

— І ,що він хотів?

— Я, а не він. Я його попередила ,щоб більше не потрапляв Алісі на очі. 

— Не зв'язуйся з ним, бо можеш мати проблеми.  -де ти був рік тому з цими словами?

— Добре. А скільки я тут пролежала?

— Ну години дві.

— І ти весь час мене чекав? А як же Віола? Надіюсь я вам не завадила? - запитую і він підходить до мене, а я швидко піднімаюсь з ліжка й відступаю назад. Я опиняюсь зажатою між стіною і Крістофером.

— І кому ти зараз брешеш? Ти ж рада ,що я зараз з тобою.

— Зовсім ні. Я не хочу руйнувати ваші стосунки. Ти можеш йти до неї. Мені вже краще.-  промовляю і він бере моє лице у свої руки. 

—  Вона моя колишня дівчина.

— Це немає значення. Я впевнена ви помиритесь.

— Ти мене не чуєш?  - починає злитися Крістофер.

— Краще я вас сама помир'ю.- скидую з себе руки боса.

—Замість того, щоб нести нісенітнці посни, чому хлопець Аліси до тебе приставав?

— Колишній хлопець.

— Це немає значення.

— Я........ - та він ж тему переводить. — Не переводь стрілки на інших. Навіщо тобі взагалі фіктивна наречена якщо є справжня?

— Може ти не чула то я повторю. Колишня.

— Скоро стане справжньою.

—Ти взагалі нормальна? Що з тобою не так?

— Може досить мене ображати. Навіть якщо ти мене недолюблюєш це не дає тобі такого права. І взагалі я хочу поспати тому йди геть. - промовляю і відчуваю його губи на своїх. Я на секунду барюся, але відповідаю піддавшись моменту і скоріш за все алкоголю. Його руки блукають по моєму тілі. Ні нам не можна. Голова розуміє ,а серце не може відштовхнути. Невже це через алкоголь? Відчуваю як опиняюсь на ліжку. А поруч бачу Крістофера...

Розтулюю очі і вони зупиняються на стелі. Так стоп це не моя стеля. Оглядаю кімнату і помічаю Крістофера, який сопе біля мене на ліжку. Піднімаю ковдру. Гола. Чорт.  Тільки не це.Дуже сподіваюсь, що нічого не  було. 

Ще хвилину я це обдумую. Треба звідси звалювати. Акуратно встаю з ліжка, щоб його не розбудити. Швидко вдягаюсь і виходжу з кімнати. Прибувши до дому мені досі не віриться. Що я буду далі робити???