Глава 8

Ми сидимо за столом.  Атмосфера напружена.

— Можеш розказати як ви з Крістофером познайомились? -  задав питання Тимофій  Сергійович.

— Це було дуже романтично. -затягую розмову я. І ,що мені  сказати ми ж легенду не обговорили?— Він мене ледь не збив , а потім відвіз у лікарню і тоді між нами іскра прошмигнула. -  захопливо розказую я, а Крістофер здивовано дивиться на мене. — Я як тільки його побачила зразу зрозуміла ,що він той самий. - промовила слюзливу річ і переплела наші пальці.

— Скільки ви вже разом? - запитуєякось вороже  брат Крістофера. Серйозно? Йому цікаво? 

—  Півтора місяці. - кажу я. 

— Якщо так тоді це ,що? - запитує він і показує нам статтю, яка вийшла місяць тому. На ній Крістофер і якась дівчина стоять в обнімку. — Ця стаття вийшла місць тому. Журналісти підловили Крістофера біля клубу. Як ви це поясните?

Я  дивилася на це бачили б  ви з якими очима. Треба було ж так мене підставити.  Глянула на Крістофера і сказала йому поглядом: Треба було бути обережним. Сам викручуйся.

Він мовчить.

— Тоді ми з Азалією були в сварці. Я розізлився на неї і вирішив попастися  журналістам на камери з дівчиною, щоб вона приревнувала. - каже Крістофер.  Ага, ти ж завжди емоції проявляєш. Думаю йому ніхто не повірить. 

— Ясно. - каже з хитрою усмішкою брат.

— Не думав, що ти синку спеціально таке зробиш. Це на тебе не схоже. Ось ,що  любов з людьми робить. - жартує Тимофій.

Ми вечеряємо в тишині. Хочу вже швидше звідси втікти. 

— А хто твої батьки? -  задає питання Глорія Вікторівна.

— Тато працює механіком, а мама вчителем.

— Ясно. Це зразу було зрозуміло. Легких грошей захотіла?  Думала, що в тебе вийде захомутати Крістофера і тягнути з нього гроші?-  фиркнула вона. Це вона мене так  принизила? Ну звичайно якби я сказала правду і лишнього слова б не почула.

— Ні. Мені не потрібні його гроші. - в свій захист сказала я.

— Глорія, не лякай дівчину. - промови батько Крістофера. Але вона продовжувала напосідати.

— Ти думаєш, що ми тебе приймем? Я не дозволю, щоб мій син одружився з такою мисливицею за багатством. 

— Досить. - крикнув Крістофер. І всі замовкли. — Я прийшов сюди , щоб познайомити вас із своєю обраницею. Це мій вибір. І навіть якщо вам це не подобається я все одно одружусь з нею. - не очікувала почути від нього такі слова в свою адресу зважаючи на те, що вчора він назвав  мене недалекою. Він піднімається зі свого крісла і різко цілує мене. Ніжно, самовпевнено. Хочу, але.... от гад. Знає ,що не можу його відштовхнути , бо за нами наглядають. Чи він хоче щоб я порушила контракт? Я розчиняюсь в моменті і не помічаю як він відстороняється. Крістофер бере мене за руку і ми прямуємо до виходу.

— Синку, вибач їх, вони просто за тебе переживають. - Встає з крісла  Тимофій Іванович і йде за нами. Але ми вже сіли в машину і поїхали.

В машині.

— У,що ти мене втягнув? - запитую злісно. —   Я мусила виправдовуватись перед якоюсь незнайомою мені жінкою.

— Я сам не знав, що мама таке утне. 

— Я більше з тобою не поїду. І взагалі я розриваю контракт. - промовляю на емоціях.

— Досить, замовчи. - мовив Крістофер, який як я помітила теж був на взводі.— Зараз я відвезу тебе додому. Завтра про все  поговоримо.

— Ні, сьогодні. Ми з тобою так не домовлялися. Я все робила, щоб виконати умови цього довбаного контракту  і сподобатись твоїм батькам, але вони.....

— Заткнись. Досить виносити мені мізки.- дьорнув він мене на себе. Ми були близько, дуже близько. Я опустила погляд на його  губи. І він на мої. В мить я згадала наш поцілунок. 

— Так і будемо, чи може ? - запитує з усмішкою. 

— Та пішов ти. - кажу я і відштовхую його. 

Він зупиняє машину біля мого дому.

— Ти звідки мою адресу  знаєш? 

— Ти думаєш, що Крістофер Форест  не може дізнатися ,де живе проста дівчина ? - простата та непроста. Цікаво, що буде якщо ти дізнаєшся?

Я виходжу з машини і гримаю дверима. Й заходжу в дім. Я ще ніколи не зустрічала людину яка так сильно  мене дратувала.  В цьому йому рівних немає.