Глава 6

Двері кабінету відкриваються і туди проходить Крістофер. Він швидко заходить в свій кабінет не звертаючи на мене уваги.

— Каву. - кидає він мені і закриває двері кабінету.

Я ж навіть привітатися не встигла. Знаходжу каву і   засипаю в кавомашину. Начебто так. Нажимаю на кнопку <Пуск> , але нічого не відбувається. Як тут  розібратись , якщо тут стільки кнопок. Може я її зламала? Через хвилин 10 я змогла розібратися, начебто.  Якщо зустрічі з ним мені не уникнути, тоді була не була. Поклала каву на піднос і постукала в кабінет.

Тук тук....

— Заходьте. - я відчинила двері і зайшла в кабінет. Крістофер сидів за столом і уважно перевіряв документи.

 — Ваша кава. -  сказала я  і поклала її на стіл і думала ,що я вже можу піти. Але ...

— А ти в нас нова помічниця? - спитав він не підводячи погляду. 

— Так.

— Ти з документами ,які дав тобі Едік розібралась? 

— Так я зараз принесу їх.- сказала я і вийшла з кабінету. Повернулася туди вже з цілою купою документів. Не знаю як я їх дотягла  до кабінету.  — Ось. - промовила я і поклала їх на його стіл. От тільки купа була такою високою, що з верхівки декілька папок з документами впали прямо на Крістофера.

— Ти що криворука? - запитує він і піднімає на мене погляд. Бачу він здивований.

— Вибачте це вийшло випадково. - кажу я не піднімаючи погляду.І піднімаю папки, які впали ще й на землю.

— Ти мене переслідуєш? - запитує він.

— Ні. Я сюди працювати прийшла.

— Тебе звільнено. - каже він 

— За що? - починаю злитися я.

— А хоча б за неуважність. - придумує він.

— Це несправедливо. -  протестую я. — Ти не можеш мене звільнити тільки через те, що недолюблюєш.

— Можу. Доречі, де моя машина? - питає  він.

 Стоп це означає, що  Крістофер  не побачив її біля офісу. Це може зіграти мені на руку.

— Яка машина? - клею себе дурепу.

— Та , яку  ти вчора викрала. 

— Я віддам її тобі, якщо ми з тобою укладемо договір. Умовою контракту буде те, що ти не зможеш мене звільнити протягом трьох місяців. Ну хіба , якщо я  накосячу . Подумай добре. Машина дорога.  -  приблизившись до нього кажу я.

— Мене це не цікавить.

— Але вона коштує декілька мільйонів.- знаю, що шантажувати машиною - це дурна ідея, але що мені ще лишається? Хоча такому мільйонеру як він думаю абсолютно плювати на якусь там машину. 

Маючи час придивитися до нього, я помітила, що мені здається знайомим його обличчя. Згадала. Як я могла його зразу не впізнати. Декілька разів я бачила його на вечірках. Його батько друг мого батька і вони мають спільні інтереси  в бізнесі, якщо  я правильно   пам'ятаю.Якщо він пішов у свого батька мені буде важко з ним домовитись. Але надія є. Він декілька хвилин обдумує мою пропозицію.....

— Я подумаю над твоєю пропозицією, якщо ти до кінця дня не накосячиш. А зараз повертайся на своє робоче місце, ти тут поки, що працюєш.‐ мені не сподобалося яким тоном він це сказав,але дозволю йому таку вольність. Принаймні сьогодні. Я відчинила двері і вийшла з його кабінету. Сівши на своє крісло і почавши розбиратися із завданнями , які мені дали я не помітила як настав вечір. 

 Вже 18:00. А  я тільки закінчила. Помічаю, що відкриваються двері ліфта і з них хтось виходить. І прямує в мою сторону.  

— Крістофер  у себе? - безцеремонно запитує чоловік років 47.  І не дочекавшись відповіді заходить в кабінет  до боса. Що за наглість. Тут всі такі? 

Крістофер

Двері мого кабінету відчиняються. І заходить мій батько? Ще його бракувало.

— Мені треба з тобою поговорити. - серйозно говорить він.  Я відкладаю документи і морально готуюсь до серйозної розмови. Бо по інших причинах батько б не прийшов.

— Що вже трапилося? ‐ серйозно запитую.

— Ціни  акцій падають, зменшуються вкладення і продажі.

— Знаю. - сказав я і зрозумів до чого він веде. Одруження. Він мені вже місяць б**** пиляє цим голову.Треба вже з цим щось робити.

 — Через те, що тобі вже 25 років і ти досі не одружився, акціонери не дуже довіряють тобі. І можуть  тебе зняти з посади. Ти  ж це знаєш.

— Так, знаю. Але я вже маю наречену. - кажу я.  Може  знайняти якусь акторку, щоб  вона притворилась  моєю дівчиною? — Завтра я вас познайомлю.

— Це чудово. Тоді до завтра. - сказав мій тато  і пішов з офісу в  піднесеному  настрої. Начебто повірив. А тепер треба зробити брехню реальністю!

Азалія

Я помічаю як  з кабінету Крістофера виходить чоловік і прямує до виходу.  Проводжаю його поглядом і повертаюся до своєї роботи. Придивившись, розумію це батько мого боса. Сподіваюсь він мене не пам'ятає.

Через хвилин 10 я чую: 

— Як там тебе, йди сюди. - це він до мене?  Спокійно. Тільки спокійно. 

Я зайшла в його кабінет.

— Я вирішив поміняти умови контракту. Машину  можеш залишити собі.  Мені вона не потрібна .Я дозволю тобі працювати три місяці моєю помічницею і не звільнятиму тебе, а взамін ти  прикинешся моєю нареченою на ці три місяці.