Глава 5

 Мені прийшлося ночувати у Аліси. Зранку я поїхала і купила новий телефон. Ви спитаєте мене, чому не поїхала додому? Все просто я живу в новостройці, де ворота закриваються в 22:00. А оскільки я не попередила що запізнюся ворота закрили.  Повернувшись  додому  я зібралася і вийшла в двір.

Сіла в машину і поїхала на роботу. Тільки, що робити з машиною? Як її повернути власнику?  Зупинилася біля офісу і поставила там машину. Я заходжу в офіс. І помічаю Лєру.

— Привіт. - вітаюсь я.

— Привіт. Як настрій?

— Добре. Гендиректор вже прийшов? 

 — Ще ні. 

— А Гаспринський? 

— Так. Піднімайся на четвертий поверх в його кабінет. Він тобі все розкаже і покаже. 

— Тоді я пішла. - сказала я і зайшла у ліфт.

 Кабінет я знайшла швидко.  Тук-тук .......

— Можна ввійти?

— Заходь. -  я відчинила двері і зайшла в кабінет.

— Лера сказала, що ви розкажете, що входить в мої обов'язки. 

— Так. Іди  за мною. - сказав він і підняв на мене погляд.  Гаспринський став з крісла і вийшов з кабінету, а я попрямувала за ним. Ми прийшли  в доволі просторий  кабінет.

— Ось твій стіл. -  каже  Гаспринський і показує на світлий дерев'янй стіл. —  А ось поруч кабінет твого начальника. - розказує він. 

— В твої обов'язки входить носити каву начальнику, організовувати зустрічі, супроводжувати його на  цих зустрічах. Ну і виконувати його особисті прохання. Обід  з 13 до 14 , а ще потрібно розібратись з документами. - каже він і кладе цілу гору папок мені на стіл. Удачі тобі і терпіння. - сказав він і пішов.

 Я 4 години розбирала ці папери. А коли закінчила спустилися вниз на ресепшен.

— Привіт. Ну що йдемо на обід? - спитала я у Лєри

—Привіт. Ні,треба дочекатися  Гендира.

— А він ще досі  не прийшов? 

— Ні. 

—  Якщо ми вже про нього заговорили, може тоді розкажеш  мені щось про нього?

—  Ну тоді давай вийдемо на вулицю ,бо у стін є вуха.

— Тоді пішли.

Вийшовши з офісу.Ми вирішили присісти на лавочку біля офісу. Погода була сонячною.

— Ну так що тебе цікавить?

— Все потроху. Характер, сім'я,діти, що любить ,що не любить.

— Ти ніби компромат на нього готуєш. - саркастично сказала Лєра.

— Та ні. Просто це може мені пригодитися в майбутньому.

—  Зрозуміла. Сім'ї  і дітей  у нього немає, але є багато фанаток, які приходять  в його офіс. І хочуть з ним зустрітись.  Він їх не приймає. Я вже замахалась їх виганяти.

— А яку каву п'є? - запитую я на майбутнє.

— Болгарську, але її робить кавомашина ,тому треба вміти нею користуватися.

— Я навчуся.

—Гендиректор не любить коли йому перечать, коли не виконують свою роботу. А в гніві він взагалі страшний. Так кричить, що весь офіс здригається. Ось наприклад твоя попередниця вилетіла звідси через те що розлила каву на важливі документи. А до того вона вирішила залізти йому у ліжко. Він вигнав її. Знайшовши привід ніби через  каву, але весь офіс знає справжню причину.

Я помічаю, що Лєра на щось задивилась. 

— Лєра, на що дивишся? - з цікавістю запитую я.

— Та машина боса стоїть , а його самого немає. 

— Де вона? - питаю я.

— Ось. - каже Лєра і показує пальцем машину , яку я нещодавно вкрала.

Твою мать........ Цього не може бути.

— А можеш нагадати як звати Гендира? - вся на нервах запитую я.

— Ну ти даєш. Забула ім'я боса?   Його звати Крістофер Форест .

Серце йокнуло. Я попала. Крістофер Форест  той кого я ненавиджу. Той хто 2 рази викрав мене. Той чию машину я вкрала. Я була в повному шоці. Дивилася на його машину , ключі від якої лежали у мене в кишені спідниці.

— Ей Азалія....... ти чуєш мене? - почала виводити мене з трансу Лєра. — Все в порядку? Ти зблідла.

— Т... Т... Так. Я просто  задумалась. - я покрутила головою, щоб викинути зайві думки з голови.

—  Давай я наступного разу тобі про нього  до розкажу, бо здається він йде. - сказала вона і показала на машину, яка під'їжджає  до офісу. 

Я злякалася 

— Тоді давай  скоріш пішли. - промовила я і  побігла в офіс. Я піднялася на 4 поверх і зайшла в кабінет. Що мені робити? Він ж мене впізнає.