Глава 11.

З тих пір, як Полл погодився взятися за таємничу справу про загадкову Даму, щось у його розміреному, логічному і водночас ніби поставленому на паузу житті почало змінюватися.

Ні, не події змінювали його і не люди. За свою майже двадцятирічну кар'єру він зустрічав безліч різних людей і ставав свідком подій, які спершу вражали, але з часом йому надто добре стала зрозуміла людська натура, щоб дивуватися безмежному потенціалу людської винахідливості.

Щось глибше почало його хвилювати. Щось, що раптом почало нагадувати про себе. Чи то відчуття, чи то спогади — важко було одразу відповісти. Особливо людині, яка стала в'язнем логіки і намагалася не вести дружбу з емоціями.

Дорога до бібліотеки затягнулася на добрі кілька годин. Він безцільно блукав містом і раптом опинився навпроти «Синього Кита».

Полл стояв через дорогу і кілька хвилин дивився на знайому вивіску.

Потім звернув до парку.

— Що тоді сталося?

Він ставив собі це питання і намагався знайти відповідь.

У його голові почали з'являтися спогади. Окремі картинки.

Чомусь він зовсім про них забув.

Або так відчайдушно намагався переконати себе забути.

Той день був спекотним, і від цього роздратування лише набирало обертів. Емоції кипіли у його венах.

— Ти мрійник. Безвідповідальний мрійник.

Кидала вона йому з відвертою відразою.

Хто вона була і як її звали, він стер назавжди зі своєї пам'яті.

Лише спостерігав за нею з холодом в очах, хоча в грудях палав вогонь.

Полл тоді вислухав її і, щоб не бовкнути зайвого, просто встав і вийшов.

Якісь образи ще летіли навздогін, але це вже був лише шум у вухах.

Полл згадав той день і те, як ішов дорогою майже так само, як зараз. Думки змінювали одна одну.

— Чому? У який момент щось настільки важливе стає чужим і віддаленим? Хто у цьому винен? Яка причина появи того яду, що так роз'їдає зсередини те, що колись здавалося непорушним?

Відповіді не було.

Його мрією завжди було створити щось своє. Щось близьке саме йому. Чомусь це здавалося важливим.

Одного дня він побачив приміщення. Малопримітне, трохи занедбане, із написом «На продаж».

Чому він відчув, що саме це місце йому потрібне, Полл пояснити не міг.

Та все має свою ціну.

А ціну визначає вибір.

Життя рідко пропонує людині легкі рішення і майже ніколи не пояснює їх наслідків.

Так було і з Поллом.

Він був молодим хлопцем, який мав ризикнути, не знаючи, що чекає його попереду.

Саме тоді він отримав пропозицію роботи журналістом — посаду, що обіцяла гарну кар'єру.

Якась частина його мислила логічно.

І це було правильно.

Та щось усередині вперто чинило опір.

Після тієї сварки щось у ньому надломилося.

Хоча тоді йому здавалося інакше.

То була остання година, яку вони провели разом.

Потім їхні долі розійшлися, і більше вони ніколи не бачилися.

А Полл поставив собі за мету за будь-яку ціну досягти успіху.

Він попрощався з тією мрією назавжди.

І вирішив стерти ці спогади зі своєї пам'яті як доказ власної впевненості, логіки та раціональності.

Минули роки, і він досяг певного успіху. Та чомусь згадувати про це було важко.

Наче той вибір не був таким уже очевидним і щось таки прослизнуло крізь пальці.

Думки ставали важчими, і ця вага почала відчуватись десь у грудях.

Полл вирішив не заглиблюватися у стан, який поволі почав змінювати його звичний спосіб життя.

— Не зараз. Це вже не має ніякого значення.

Повторював він собі.

Кроки пришвидшилися, і невдовзі Полл опинився перед масивними дверима бібліотеки — місця, де його думки могли набути певної форми і порядку.

Місця, яке завжди приносило полегшення.