Аборигени

Щойно зійшло сонце, як три гвинтокрила попрямували до галявини посеред бамбукового лісу. Капітан, Арчі Стренн, Тума та Подольський зустріли їх біля намету. Маскувальний камуфляж був вимкнений. Дев’ятеро тубільців сиділи тут же трохи насторожено поглядаючи на новоприбулих. В руках у них була вода і сухпайки землян.

— Я думаю не варто їх везти на плато. Їх плем’я чомусь ще не спробувало повернутися по них.

— На сканері якийсь рух, – оголосив Арчі Стренн.

— Все плем’я повертається з підкріпленням?

— Ні, їх всього двоє, вони вже поряд.

Ще кілька хвилин потому із зеленої завіси випірнули дві фігури, одна з них в білому одязі, вишитому різнокольоровим орнаментом, інша в зелено-червоній вишитій сукні. Це були дві жінки. Одна була старша, середніх років, інша – зовсім молода дівчина. Яскраво-золотисті очі були спрямовані на землян. В руці старша тримала білу хустину.

— Щось на зразок білого прапора парламентера на Землі, – сказала Меліса.

Ось між ними всього кілька кроків, і їх розділяє невидима стіна силового поля. Старша жінка опустила хустину і заговорила. Але ніхто з команди нічого не зрозумів.

— Капітане, знову все повторюється, Ми не розуміємо їх, вони не розуміють нас. Треба спробувати інший підхід, – сказала Меліса.

Несподівано старша аборигенка заговорила англійською мовою, з дивним мелодійним акцентом:

— Ви говорите мовою Праматері? Звідки ви її знаєте? Її вивчають лише ті хто готується стати жрицею Храму Праматері.

— Ми всі говоримо цією мовою, у нас нині її знає більша частина наших людей, відповів капітан Кларк.

— Дивовижно, вперше зустрічаю чоловіка в такому віці, який вивчив мову Праматері.

— Це моя рідна мова, і я вчив її з дитинства.

На обличчі жінки відобразилося здивування. А Меліса Янг вирішила взяти ініціативу у свої руки.

— Може розпочнемо з того, що спробуємо з’ясувати ваше ім’я? Мене звати Меліса.

— Моє ім’я Айна, я жриця Храму Праматері, мою ученицю звати Вея, вона з того самого селища, людей якого ви захопили.

— Вони напали на нас, ми не розуміємо чому, мене звати Метт Кларк, – відповів капітан.

Кожен назвав своє ім’я. Зробивши паузу Айна продовжила:

— Ви вторглися на територію їхнього племені, вони її захищали.

— Ми не знали. Нам невідомі їхні закони. На жаль незнання ваших законів і призвело до непорозуміння.

— Згідно наших законів жриці Храму Праматері виступають посередниками у конфліктах і суперечках. Якщо приходите без запрошення на територію чужого племені, спочатку відвідуєте Храм Праматері в їхніх володіннях і жриці вам допоможуть вчинити правильно, уникнути конфлікту.

— Врахуємо на майбутнє. Ми відпустимо ваших людей, – відповів капітан.

— Не так все просто. Згідно наших законів і традицій ви повинні обміняти полонених, для обміну плем’я віддало цю дівчину. Ви її забираєте, а кількох з цих чоловіків ви відпустите. Відмова її прийняти – це образа племені.

«От так втрапили в халепу» – подумав Роман. «На цій планеті треба як по мінному полю, кожен крок може стати хибним».

— Ми можемо відпустити всіх? – спитав капітан Кларк.

— Звісно. Це дозволяється, хоча рідко так чинять.

Капітан, звертаючись до Арчі Стренна сказав:

— Вимкніть силові поля.

І вже звертаючись до Айни:

— Скажіть їм, що вони вільні. Можуть йти.

Айна сказала кілька слів мовою аборигенів. Дев’ятеро чоловіків підвелися і пішли в бік лісу. Через хвилину вони розчинилися в зеленій стіні.

— Тепер забирайте Вею. Вона також вивчила мову Праматері. Хоча ще не встигла пройти Посвячення. Тому вона ще не жриця Храму.

Аборигенка підійшла до команди. Акгюль взяла її за руку і посадила в гелікоптер.

— Зберіть речі в машини і ми летимо, – наказав капітан.

Два гвинтокрила піднялися у повітря і зникли за заростями бамбука. При цьому Айна не виглядала ні наляканою, ні здивованою.

— Може вас відвезти до Храму, щоб не продиратися заростями?

— Не можна. Це було б помилкою з вашого боку. Плем’я може розцінити це як викрадення Жриці Храму. А це може надовго розсварити вас із племенем. Трохи далі мене чекають воїни-охоронці Храму. Вони мене проводять.

— А Вея…

— Вея не жриця Храму.

— Як і на яких умовах ми можемо її повернути племені?

— Плем’я іноді через деякий час може викупити її за певну ціну. Вони зв’яжуться з вами самі через жриць Храму. В будь-якому разі вони першими повинні зробити крок. Вам лишається лише чекати.

— Ми з вами ще побачимося?

— Безумовно. І думаю вже скоро. Тепер можете летіти.

Капітан Кларк і Роман сіли в гелікоптер. Зашуміли гвинти і машина здійнялася в повітря. Скоро вони вже сідали поблизу ангара на плато. Два інші гелікоптери вже встигли завести в ангар. Через деякий час туди прослідував і третій.