Семіраміда

І ось нарешті «Гіпаріон» вийшов з Гіперпростору поблизу зоряної системи Семіраміда. Зірка відносилася до класу помаранчевих карликів. Її м’яке лагідне світло зігрівало Семіраміду, зірка практично не знала магнітних бур, штормів та практично взагалі не випромінювала жорсткої радіації. Навколо неї оберталися п’ять планет. Колонія Семіраміда розташовувалася на другій планеті, на якій температура була близькою до земної. Перша планета була світом схожим на Меркурій, щоправда там не було таких екстремальних температур як на сусідові Землі. Другою і була власне Семіраміда – планета трохи менша за Землю і двома супутниками дещо меншими за наш Місяць. Третя і четверта планети були суперземлями – планетами-океанами з потужною гравітацією – жодного клаптика суходолу, суцільний океан, який на четвертій планеті був ще й закутий у крижаний панцир. П’ята планета була газовим гігантом розміром із Нептун.

«Гіпаріон» здавалося непорушно завис над оповитою маревом хмар поверхнею планети. Крізь хмари проглядалися контури материків, островів та блакитна поверхня океану.

— Гравітація планети складає близько 70% від земної, атмосфера трохи щільніша за земну. 90% поверхні вкриті океаном. Материки більше схожі на ряд великих островів. Тут ніколи не буває ні холодно ні спекотно. Такий собі рай за 12000 світлових років від Землі. Місцеві види живих істот досить примітивні і живуть в основному в океані. На суходолі життя зникло внаслідок спалаху Наднової кілька тисячоліть тому. Збереглося лише у воді. На той час, коли прибув капітан Кларк, атмосфера та озоновий екран встигли відновитися, проте розвиток органічного світу тепер зупинився, – повідомив йому Юліан Сулима.

— За ці роки люди тут добре попрацювали. Континенти були засаджені земною рослинністю. Я ще пам’ятаю тут пустку і перші молоді посадки рослинності. За три десятиліття вони перетворилися на молоді ліси, – додала Акгюль Демір.

— А якою була атмосфера, коли сюди вперше прибув корабель капітана Кларка?

— Кисню було мало порівняно із Землею. Близько 15%. Його продукували примітивні морські водорості. Зараз рівень кисню зріс до 18%.

Роман з цікавістю розглядав планету. Блакитний зі смарагдовим відтінком океан йому подобався. Проте він скоро переконався, що океан не повсюди був смарагдовим та блакитним. В багатьох місцях він був забарвлений у всі кольори веселки. Як йому пояснили біологи, цього забарвлення надавали океану різноманітні прозорі мікроорганізми. На фоні чорного Космосу виділялася станція Семіраміда-орбітальна, два місяці сяяли на небі. Його погляд зупинився на обрисах континентів.

— А де тут поселення та космопорт?

— Ось тут, на найбільшому острові. Точно на екваторі планети, – відповіла Акгюль.

Її очі сяяли, коли вона дивилася на планету. «Цікаво, чому?»

— Я тут народилася і виросла. Тут же зустріла свого майбутнього чоловіка. Тут все ще проживає моя родина: батьки, молодша сестра та брат. Семіраміду першими почали заселяти турецькі переселенці, і зараз їх тут половина всього населення, – висловилася Акгюль, помітивши здивований погляд Романа.

— А скільки тут населення?

— Близько трьохсот тисяч.

— Триста п’ятдесят тисяч, – позаду них стояв чоловік Акгюль, Адем Демір, з них двісті тисяч турецькі переселенці.

— А чому так склалося? Адже політика Флоту та Ради Націй максимально змішувати народи.

— Вірно, це сталося тому, що уряд Туреччини в свій час викупив ліцензію на колонізацію Семіраміди. Ще до того як влада урядів перетворилася на чисто формально-адміністративну. Хотіли збудувати в далекому світі Нову Туреччину в ідеальному з їхньої точки зору варіанті. Але згодом від цієї ідеї відмовились. Адже на Землі вже давно немає мононаціональних країн, Туреччина також не виняток. Нині сюди прилітають всі бажаючі. Твій приліт сюди буде дуже бажаним. Люди тут дуже гостинні. Скоро ти в цьому переконаєшся. Особливо раді бачити молодих неодружених чоловіків.

Помітивши здивований погляд Романа, Адем продовжив свою думку:

— Коли на Семіраміді в сім’ях переселенців почали народжуватися діти, виявили один дивний феномен: дівчаток народжується рівно вдвічі більше ніж хлопчиків. Вчені вже майже три десятки років не можуть цього пояснити.

Через годину «Гіпаріон» почав заходити на посадку. Атмосфера Семіраміди була більш щільною, її щільні шари розташовувалися набагато вище від поверхні ніж у Землі. На його здивування капітан Кларк довірив посадку Роману Крищенку під контролем Робсона та Сулими. Насправді це було неважко, оскільки основну роботу робили автомати, люди їх лише контролювали. Силове поле не дозволяло кораблю згоріти у щільних шарах атмосфери. Пробивши шар купчастих хмар корабель опинився над безмежним дзеркалом океану. Океан вигравав усіма барвами веселки. Часом вода мала синій, блакитний, смарагдово-зелений, жовтий, червоний, фіолетовий відтінок, лишаючись при цьому чистою та прозорою. Ось і континент. Ще через десять хвилин корабель зменшивши швидкість вже знижувався над космодромом. Роман м’яко посадив «Гіпаріон» на широкому майданчику за кілька кілометрів від поселення. Білі стіни будинків чітко виділялися на фоні зелені. На горизонті біліли гори. Акгюль пояснила, що білого забарвлення породам надає молочний кварц і частково справжній гірський кришталь, з яких вони в основному складені.

Дочекавшись доки тиск всередині корабля зрівноважиться із зовнішнім, відкрився люк. І капітан Метт Кларк першим ступив на поверхню. Слідком за ним на поверхню зійшла решта команди. До них підкотив транспортер. З них вийшли кілька людей в захисних костюмах.