Політ

Старт відбувся буденно, непримітно, без урочистостей. Капітан Кларк не міг терпіти урочистих проводів, які він іменував непотрібною мішурою. «Гіпаріон» піднявся і злетів. Зробивши коло на орбіті навколо Землі корабель зійшов з неї і набираючи швидкість помчав віддаляючись від планети. Коли «Гіпаріон» перевищив спочатку третю, а потім і четверту космічну швидкість, увімкнувся варп-двигун. Навколо судна виникла енергетична сфера. Вона поводила себе немов елементарна частинка, яка не має маси спокою і за кілька хвилин вони вже мчали космосом зі швидкістю світла. І тоді за наказом капітана увімкнувся гіперпросторовий двигун.

— Перший гіперпросторовий режим активовано, – монотонним голосом повідомив автомат.

Сонце миттєво зникло перетворившись на яскраву зірку, яка швидко зменшувалась. Дочекавшись, доки потужність стабілізується «Гіпаріон» перейшов на другий гіперпросторовий режим. Зірки з точок перетворилися на світні риски. Корабель ніби повис у просторі. Згодом капітан Кларк скомандував:

— Гіперпросторовий режим Третій.

Риски світла зірок стали довшими.

— Робсон, приймай вахту. Я включив до неї Крищенка.

Капітан покинув рубку. Залишилися лише четверо разом з Романом. Крім Робсона і Крищенка на вахті були ще двоє членів екіпажу – Роберта Теллер, та Акгюль Демір.

— Сідай поруч, – сказав йому Робсон вказавши на одне з двох пустуючих крісел.

Роман сів поруч, зліва від Акгюль. Справа від старшого вахти Робсона сиділа Роберта.

— Я проклав курс, прибуття до колонії Семіраміди через чотири місяці, Акгюль, Роберта та Роман, перевірте розрахунки.

Кілька хвилин Роман перевіряв курс прокладений Робсоном. Ось де знадобилися навички отримані в Академії.

— Розрахунки правильні, – першою озвалася Акгюль.

— Розрахунки точні, – підтвердила Роберта.

— Розрахунки правильні, – нарешті підтвердив і Роман. Режим Третій він перевіряв до цього лише в теорії, раніше йому доводилося проводити тренувальні польоти на Першому і Другому Гіперпросторі. Третій Гіперпростір Флот лише освоював.

— Шкода що не можна прибути швидше, – зітхнула Роберта.

— Можна, але спустошимо всю енергію, – сказав Роман.

— Що ти маєш на увазі? – зацікавилася Роберта.

— Ефект Танукі.

— Зрозуміло, ми називаємо його пожирачем енергії. Коли я навчалася в Академії, ми тоді «ефект Танукі» проходили поверхнево.

— Це не просто пожирач енергії. Зараз в Академії проходять цілий курс щодо «ефекту Танукі». У мене за «ефект Танукі» стоїть оцінка «відмінно». Все пов’язано зі швидкістю світла. Швидкість світла С є максимально можливою межею швидкості. Її можуть досягнути лише елементарні частинки, що не мають маси спокою, а також варп-сфера. При деяких умовах можна обійти цей закон і ми це робимо створюючи гіперпросторові тунелі першого, другого і третього роду. Тестується гіперпростір четвертого роду, зокрема «Гіпаріон» поки що єдиний діючий корабель такого типу. П’ятий розроблений лише в теорії. Проте і всередині Гіпертунелю варп-сфера не може рухатися швидше швидкості С. Якщо створити необмежений потік енергії всередині Гіпертунелю, можна перетнути межу швидкості світла. Але при цьому починає поглинатися величезна кількість енергії, а об’єкт, не маючи можливості фізично перетнути межу швидкості світла обходячи Рівняння починає рухатися назад у часі. В теорії, якщо прикласти величезну енергію, і не зруйнувати варп-сферу, можна досягнути кінцевої мети подорожі раніше ніж її початок. Це і є «ефект Танукі». В одному з дослідів корабель долетів від Землі до зорі Барнарда змістившись на три хвилини назад у часі. Пілоти такого зміщення не помічають, вони фіксують лише велику втрату енергії. Корвет «Гаспра» на політ до зорі Барнарда витратив усе паливо. І прилетів всього на три хвилини раніше очікуваного часу.

— Результат не вартий зусиль та затрат. Машина часу не вийде, – зауважив Робсон.

— Вірно. Невідомо де опинишся і в якому часі. Тим більше, що з часом об’єкт до якого прямуєш зміщується у просторі і ти просто вийдеш в ту точку простору яку він вже покинув або ще не прибув.

Наступний ранок згідно розпорядку дня на «Гіпаріоні». Роман прийняв ранковий душ. Оскільки до сніданку було більше години він пішов до відсіку, у якому знаходилася спортивна зала. Почув голоси кількох чоловіків і знайомі звуки ударів напівголографічними палицями. Пройшовши до зали він побачив, що це розповсюджена на кораблях Флоту і дуже популярна голографічна тренувальна зала для космічних бойових мистецтв. Вони були спеціально розроблені на основі ряду земних видів бойових єдиноборств і адаптовані до умов Космосу. Роман був чемпіоном Академії серед однокурсників і дуже зацікавився. Тут були троє чоловіків – Адем Демір, Данієль Робсон та Арчі Стренн. В руках у них були напівголографічні змагально-бойові палиці. Схоже Арчі Стренн протистояв відразу обом. І дуже успішно.

— Може перепочинемо? – спитав Адем.

— Так я навіть не розігрівся, – посміхаючись відповів Арчі Стренн.

Роман увійшов до зали і взяв напівголографічні палиці.

— Мені можна приєднатися?

— Давай хлопче, будеш третім, – сказав Даніель.

— Спробуємо один на один, – відповів Роман.