Флакон

Якщо першого дня Айріс постукала, перш ніж увійти до номера, то цього разу вона так сильно поспішала, що забула про правила етикету.

— Вам терміново потрібно покинути це місце! — вигукнула вона з порогу.

— Що трапилося? Розкажи, не поспішаючи, — стримано відреагувала Лола.

— Лоло, здається, господар не на жарт зацікавився новенькою, а це поганий знак, адже тоді він перетворюється на хижака, який не відступить, поки не вполює обрану жертву.

— Є одна проблема: Вівіан не випустить готель, — зауважила Лола.

— Невже нічого не можна змінити? — втрутилася Вівіан.

— Двері готелю відчиняться перед тобою лише після підтвердження переходу, — пояснила власниця.

— Ти б не прийшла сюди без запасного варіанту, правда ж? — Лола уважно поглянула на давню знайому.

— Є один спосіб, — Айріс дістала з прихованої кишені на сукні флакончик із темною рідиною.

— Що це? — запитала Вівіан, з острахом розглядаючи темне скло.

— Це твій шанс, — відповіла Айріс і простягнула флакончик Вівіан. — Одразу після того, як ти вип’єш усю рідину, твій мозок набуде ознак зміненого, і готель випустить тебе. Але ефект триває недовго, тому зовні потрібно бути обережною.

— В місті я про все подбаю, головне зараз — вивести Вівіан з готелю, — констатувала Лола.

— Айріс, дякую за допомогу. Я ніколи цього не забуду, — щиро промовила Вівіан.

— Я це роблю не лише для тебе, Вівіан, а й повертаю борг Лолі, — спокійно відповіла власниця, після чого зробила легкий поклон і безшумно вийшла з номера.

— Про який борг вона говорила? — з цікавістю запитала Вівіан, крутячи в руках флакончик.

— Айріс була першою новенькою, яку я зустріла в місті, — замислено почала Лола. — Ми дуже сильно зблизилися з нею, і я не могла й думати, що вона може колись зникнути, тому переконала господаря взяти її на роботу в готель. На жаль, це спрацювало лише один раз, і ми давно не близькі з господарем.

— Бо ваші погляди не збігаються?

— Скоріше за все так, та мені чомусь здається, що є ще щось, чого я не знаю. Особливо це помітно з того, як господар дивиться на мене при зустрічі.

В очах Лоли, темних як ніч, лише на мить відобразився смуток, а потім вона різко тріпнула головою, ніби відганяючи непотрібні думки.

— Ти спеціально відволікаєш мене? Тобі потрібно зараз думати про інше.

— Ти права, настав час діяти, — і Вівіан без додаткових роздумів відкрила флакончик і випила рідину до останньої краплі.

Спочатку смак був схожий на солону карамель, а потім різко змінився на гіркий полин.

— Яка гидота!

— Не все має бути приємним на смак, — зауважила Лола.

Далі все відбувалося мов у тумані: темні двері, які неспішно відчинилися, запрошуючи у невідоме майбутнє; Айріс, яка щось намагалася сказати на прощання, але Вівіан ніяк не могла розібрати слів; і Лола, яка продовжувала весь час стискати її руку, додаючи впевненості в правильності дій.