Гість

Очікування кардинально змінило атмосферу готелю: до похмурості та серйозності додалися хвилювання, невизначеність та страхи Вівіан. Хоча Айріс і Лола намагалися хоч якось заспокоїти її, та це не сильно вдавалося.

— Я впевнена, що це буде звичайний формальний візит, який нічим не відрізнятиметься від попередніх, — наполягала Айріс.

— Так-так, він не схильний до довгих діалогів і не затримається, — підтримувала Лола.

— Ви вмієте бути переконливими, якщо потрібно, — здалася Вівіан. — А де мені бути, поки тут буде цей гість?

— Готельний номер буде найкращим місцем, до того ж ти будеш не одна, а зі мною, — впевнено додала Лола.

Попередньо домовившись, що Айріс після зустрічі зайде до них, Лола і Вівіан попрямували до номеру.

Залишившись на самоті, Айріс замислилася над тим, а чи правильно вона вчинила, не поділившись своїми справжніми думками стосовно можливої зацікавленості господаря в Вівіан.

Двері готелю «Безкінечність» беззвучно відчинилися саме в ту секунду, коли Лола і Вівіан увійшли в свій номер.

Високий чоловік середньої статури, чиє тіло приховував одяг оверсайз, деякий час мовчки розглядав власницю. Він не вперше бував тут, але цього разу відчув, що щось змінилося.

— Айріс, я бачу, ти чимось дуже сильно захопилася, якщо не помітила моєї появи.

Жінка здригнулася і, одразу повернувшись обличчям до відвідувача, схилилася в глибокому поклоні.

— Господарю, пробачте мені мою неуважність, я до ваших послуг.

— Відкиньмо зайві формальності, я прийшов сюди не для того, щоб це вислуховувати.

Чоловік впевнено наблизився до рецепсії і зайняв вільний стілець якраз навпроти Айріс.

— Розкажи мені все, що знаєш про новеньку.

— Вона звичайна людина зі світу живих, — почала Айріс, намагаючись зберегти зовнішній спокій.

— Отак одразу з брехні починаєш? — запитав він, зазирнувши їй в очі.

— Я справді не бачу в ній нічого особливого, — спробувала заперечити жінка.

— Лола б не зацікавилася звичайною.

— Вона теж може помилятися, згадайте минулі рази, господарю.

— Здається, Лола занадто захопилася ідеєю знайти того, хто мене здолає, — і в його погляді з’явилося щось моторошне. — Часом це так сильно дратує, що я готовий вбити її власними руками.

— Але ж ви не можете… — злякано прошепотіла Айріс.

— Лолу тільки й рятує те, що я не можу вбити частину себе.

Айріс уже готова була запитати, про яку частину себе говорить господар, коли останній раптово підвівся і без пояснень пішов до сходів, які вели до номерів.

Ніби рухаючись за тільки йому відомим навігатором, він опинився біля потрібних дверей.

Вівіан відчула саме в той момент дивний холод по шкірі, та Лола одразу приклала палець до губ, показуючи знак мовчання.

Холод тривав декілька хвилин, а потім зник так само раптово, як і з'явився. Вівіан відкрила двері щоб подивитися хто то міг бути, але встигла лише побачити спину, яка швидко віддалялася.

Айріс ніяк не могла заспокоїтися і ходила вздовж холу туди й назад, рахуючи власні кроки, коли господар повернувся.

За його обличчям було складно зрозуміти настрій, але щось підказувало Айріс, що він отримав те, що хотів, або отримає найближчим часом.