Розділ 5

– Ти серйозно? – розгублено питаю, коли Марк пропускає мене першою в кінотеатр. Так-так, кінотеатр! Невже він реально думає, що після того відео все можна виправити хорошим фільмом?

– Не роби такі великі очі, принцесо! Це тільки початок, – Марк торкається кінчиками пальців мого носа і прямує кудись всередину кінозалу. Мене одразу дивує те, що, крім нас, тут нікого немає. Не здивуюся, якщо Марк викупив весь зал, щоб нам не заважали. 

– І який фільм ти обрав? – цікавлюся. 

– О, а це найцікавіше, – підморгує мені і вказує на великий екран, де вмикаються трейлери фільмів. 

Чесно кажучи, я все ще нічого не розумію, але вже за хвилину  мій шок стає ще більшим. У зал заносять стіл і ставлять його біля першого ряду. Накривають скатертиною і сервірують для двох осіб. Далі заносять страви,  які дивовижно пахнуть. Поки все це відбувається, я розгублено кліпаю очима. 

– Ходімо, принцесо, – його рука торкається мого плеча, і я здригаюся від несподіванки. Сідаємо за стіл, і офіціант… так-так!  офіціант у кінотеатрі наливає нам у келихи вино. 

– У мене просто немає слів, – видихаю, коли ми залишаємося удвох. На екрані транслюється молодіжна комедія, але я дивлюся тільки на Марка. Розумію, що все це не насправді, але серце чомусь б'ється частіше. 

– Ти готова мені пробачити? – лукаво усміхається і піднімає свій келих. 

– Поки що ні, – хмикаю. – Це ж тільки початок, чи не так? 

– Так, – киває. 

Ми п'ємо вино і куштуємо дивовижні страви. На мить навіть шкодую, що не одягнулася гарно, а потім згадую, що все це – тільки частина гри, і заспокоююсь. 

– Твій тато знає, що ти зі мною? – питає Марк через кілька хвилин. 

– Звісно, ні, – відповідаю. – Якщо він дізнається, що у мене є хлопець, одразу захоче з тобою познайомитись. Повір, краще до цього не доводити. Він у мене дуже принциповий і майбутнього зятя буде обирати прискіпливо. 

– Вибач, Юль, але мій тато в курсі того, ким твій працює, – заявляє Марк. – Можливо, він матиме бажання з ним познайомитися. Але станеться це тільки після того, як ми з тобою помиримось. 

– Це погана ідея. Сподіваюся, що до знайомства не дійде, – випалюю. Я дійсно не хочу втягувати у все це тата. Він на раз два розкриє нашу брехню. 

Коли вечеря у кінотеатрі закінчується, ми залишаємо будівлю, і я одразу ж обіймаю себе руками. Вітер холодний, а на мені тільки футболка. Марк помічає це і впевнено знімає з себе кофту з капюшоном. Не встигаю нічого сказати, а він вже одягає її мені на голову. 

– Так тепліше буде, – усміхається і допомагає мені просунути руки в рукава. 

Кофта доволі велика, але дуже тепла. А ще вона пропитана запахом Марка, і це так… дивно.  

– А тобі не холодно? – хлопець залишається тільки в футболці, і чомусь мій погляд концентрується на його голих руках. 

– Я хлопець гарячий, – підморгує мені і несподівано обіймає за талію. – Давай прогуляємось?

Годинник показує початок десятої, і я розумію, що треба їхати додому, але чомусь не хочу… Мені кортить залишитися з Марком, хоча і знаю, що дарма. 

– Давай! – відповідаю. 

Він усміхається і бере мою руку у свою. Ми йдемо вечірнім містом, вулицями, яких я зовсім не знаю. Поодинокі перехожі поспішають додому, тому що ось-ось може розпочатися гроза, а нам зовсім не страшно. 

– Це був чудовий вечір. Ти вмієш дивувати, – кажу абсолютно щиро. – Напевно, я таки пробачу тобі. Але це востаннє. Май на увазі. 

– Справді? Так швидко? – сміється Марк. – Але у мене є ще один сюрприз!

– Серйозно? – дивуюсь. – І що це? 

Марк загадково усміхається і тягне мене за собою на інший бік вулиці. Ми зупиняємось посеред темного провулку, і єдине, що приходить мені в голову – це кадр з фільму жахів. Ось-ось з нічної темряви на нас кинеться маньяк. 

– Юль, мені прикро, що тобі довелося стати шаховою фігурою у моїй грі, – Марк і другу мою руку бере у свою, а я розгублено кліпаю очима. – Я поганець, і ти вже встигла це зрозуміти. Але зараз я скажу тобі щиро – пробач. Ті фото… я не буду їх ніде використовувати. Обіцяю тобі. Але ти маєш допомогти мені ще один раз. Останній. 

– І що ти хочеш, щоб я зробила? – питаю тихо, тому що від емоцій тремтить голос. 

– Поговори з моїм батьком. Переконай його, що у нас все добре і ти не хочеш, щоб я летів в Америку. 

В принципі, цього варто було чекати. Марк у своєму репертуарі. 

– Ти можеш розказати, що між вами відбувається? – схвильовано випалюю. – Невже ти так сильно його дістав, що батько готовий відправити тебе так далеко? Свого єдиного сина… 

– Це довга історія, принцесо. Не хочу, щоб ми з тобою копирсалися у брудній білизні моєї родини. Давай краще завершимо цей вечір на особливій ноті.

– І що це буде? – озираюся навколо, але, крім темряви, нічого не бачу. 

Минає лише мить — і темрява розвіюється, тому що двір освітлюється сотнями маленьких золотистих вогників. Здається, гірляндами обмотаний кожен сантиметр стін. Але це ще не все… Не зрозуміло звідки починає лунати повільна мелодія. Здається, у Марка є помічники, але хто вони – я не знаю.