Розділ 3

– Привіт! Пробач, що так пізно. На роботі затримався, – Стас усміхається і передає мені квіти. – Поїдемо кудись повечеряємо?

– Що? Ні! Давай краще в машині поговоримо, – киваю на його позашляховик і пізно згадую, що дідусь у Стаса – генерал. 

Сідаємо в салон, і я шалено хвилююся. Моя історія начебто правдоподібна, але чи повірить у неї Стас…

– Дякую, що не розповів батькові про мого хлопця, – кажу першою.

– Це не моя справа, Юль. Ти маєш право зустрічатися з ким хочеш, – відповідає Стас. – Але знай, що я збираюся відбити тебе у нього. 

– Що? – моєму здивуванню немає меж. Витріщаюся на Стаса, а він, своєю чергою, різко наближається і дивиться мені в очі. 

– Я серйозно, Юль. Твій Марк Князів – хлопчик дуже багатий, але маю сказати, що тринькати гроші свого татка – це його улюблена справа. Знаєш, мені дуже дивно, що така дівчина, як ти, зустрічається з таким, як він. Князів ще той Дон Жуан. 

– Ти шукав на нього інформацію? – розгублено випалюю. 

– Я маю бути впевненим, що з ним ти у безпеці, – серйозно заявляє Стас. – Але я зовсім не впевнений. Залиш його, поки тато не дізнався. От він явно не буде в захваті від біографії твого хлопця. 

І що тут скажеш? З одного боку, Стас має рацію. Все, що він знайшов на Марка – це чиста правда. Він безвідповідальний хлопчисько, а я на нього повелась… Та з іншого, я маю бути на боці Марка, адже за легендою дійсно його кохаю…

– Стасе, я дякую тобі за мовчання, але давай ми самі розберемося, – намагаюся говорити спокійно, але тремтіння в голосі чути надто добре. – І квіти забери. Я не можу їх прийняти.

– Залиш квіти. Це мій тобі подарунок, – говорить, коли я збираюся їх повернути. – Якщо буде потрібна допомога – звертайся. Я залюбки допоможу. 

– Дякую тобі, – не втримавшись обіймаю хлопця однією рукою, а іншою тримаю квіти. 

Стас цілує мене в щоку, але моє тіло ніяк не відгукується. Це дивно, адже коли так робить Марк, я червонію, і подих перехоплює. 

Попрощавшись, повертаюся додому. Приймаю душ і лягаю під ковдру. Вже збираюся лягати спати, коли чую, як на телефон приходить повідомлення з незнайомого номера. Відкриваю його, і від шоку мої очі збільшуються у кілька разів. 

На відео п'яний як чіп Марк у компанії довгоногих дівчат. Одна сидить у нього на колінах, а інша шепоче щось на вухо. Марк тримає в одній руці склянку з чимось явно алкогольним, а іншою тримає білявку за стегно. 

Дивитись на це так мерзенно, що погано стає. Вимикаю звук на телефоні та ховаю його під подушку. Здається, хтось навмисне відправив мені це відео. Цікаво, а батько Марка також таке отримав? Якщо так, у Князева будуть величезні проблеми!

Так, стоп! Це що виходить? Той, хто відправив мені це відео, впевнений, що після нього я порву всі зв'язки з хлопцем. І це правильно, адже жодна дівчина не терпітиме подібного. Але я не його дівчина і як бути тепер – уявлення не маю.

Наступного ранку дуже сильно чекаю на зустріч з Марком. Взагалі важко зрозуміти, як він приїде по мене після того, як пив всю ніч. Всі питання відпадають, коли у дворі бачу не його автівку, а Роми, і самого хлопця поруч з нею. 

– А ти що тут робиш? – здивовано питаю. 

– Марк попросив мене тебе забрати, – відповідає з усмішкою. – Він трохи зайнятий зараз, тому… прошу.

Ага, зайнятий! Мабуть, не може зі своїми подругами розпрощатися! Звісно, Ромі нічого не кажу, дотримуючись історії, що ми щасливі та закохані з Князевим. Сідаю в його автівку, і ми рушаємо. 

– Юле, я знаю про те, що ти з Марком не по-справжньому. Він розповів мені, – заявляє на півдорозі до універу. 

– І що ти хочеш від мене почути? – дивуюсь. 

– Просто хочу, щоб ти знала, – відповідає. – Я цю ідею з самого початку не підтримував. Але у Марка є свої методи впливу, якими він і скористався. 

Виходить, Рома і про фото знає. А може, це саме він допомагав Марку їх створювати? 

– Де Марк зараз? Чому не приїхав сам? – якщо вже Рома в курсі всього, то я можу сміливо запитати у нього про свого “хлопця”.

– Ну… він трохи не в тому стані зараз, – намагається підібрати слова хлопець. 

– Не в тому стані, кажеш? – хмикаю і дістаю з сумки телефон. Вмикаю відео, яке мені вчора відправили, і Рома миттєво напружується. Добре, що ми якраз паркуємося біля універу і скоро я зможу піти до Насті. 

– Звідки воно у тебе? – Рома повертає мені телефон і сильно стискає пальцями кермо. 

– Вчора відправили з незнайомого номера. От мені цікаво, це тільки я таке гарне кіно отримала, чи є ще хтось? 

– Будемо сподіватися, що тільки ти, – бурчить Рома.

Не прощаючись, залишаю його автомобіль і прямую до входу. Поки йду, ловлю на собі погляди студентів. Більшість про щось перешіптуються та усміхаються. Мені здавалося, що про мене всі вже забули, але сьогодні щось явно не так. 

– Що відбувається? – питаю у Насті, яка вже чекає мене в аудиторії та виглядає схвильованою. 

– Ти ще не бачила? – шепоче, тому що наші одногрупники явно хочуть нашу розмову підслухати. – У студентській групі хтось залив відео твого Марка. Як він у клубі розважається. Юль, мені шкода, але Князів тобі зраджує.