Розділ 8. Запрошення на вечірку

Пауза затяглася на секунд десять... непристойно довго, як для раптово викритих коханців. Голос пані Фазилет долинав десь за Ягизом — він бачив тільки злякані карі очі Хазан і терпляче чекав. Аллах… найскладніше - це чекати… зберігаючи при цьому спокій та характер. Двома хвилинами раніше, чоловік мало не обрушив свій захист і не зізнався їй у почуттях, тепер він стійко витримував випробування тишею. Протягом якої нічого не відбувалося. Тиша стала його маленьким рятівним колом. Егемен зовсім не був готовий до жодного зізнання.

- Ну то що? Я чекаю на відповідь, Хазан! — жінка непохитно вимагала пояснень і, чорт забирай, наближалася. — Що тут діється в таку то годину?

- Пан Егемен уже їде. Ми вирішили усі питання.

- Вирішили значить. — розчаровано повторив Егемен.

- Пан Егемен? — захоплено перепитала Фазілет.

Адвокатша зовсім розгубилася. Блять, вечірнє спілкування з колишнім нічим добрим не закінчується. А мати зараз збиралася зганьбити її остаточно.

- Чекайте, зачекайте. — та зазирнула Егеменові прямо в його ясні очі, абсолютно не церемонячись, і здивовано ахнула. - Хазан! Ах, Хазан! Чому ти тримаєш гостя на порозі? В таку то годину… — голос її змінився. І остання фраза блискавично набула іншого забарвлення.

«А справді, чому?» гість прихмикнув і загорівся поглядом. Він уже аж ніяк не виглядав п'яним.

- Клич же на чай, швидше. А я мама Хазан, пане Егемене, Фазілет-ханим. — господиня трошки навіть уклонилася.

Картина була схожа на примітивну мильну постановку. Але що злило Чамкиран найбільше, то це те, що коханець схоже почав бавитися.

- Я так і зрозумів, пані. Прошу мене пробачити за такий пізній візит.

В іншій ситуації… скоріше в минулому житті… спадкоємець імперії подивився б на Фазилет як на бліду комаху, настирливу і з довгими лапками, але сьогодні він як ніколи щиро випромінював інтерес.

- Усього хорошого та доброї вам ночі. Ходімо, мамо. - наполеглива і відчайдушна спроба від Хазан ...

Марно.

- Я із задоволенням покуштую вашого чаю. — поблажливо посміхнувся Ягиз. Не колишній коханці, а її матері.

Збоку здавалося — він цілеспрямовано мітить у зяті, якось дивно пропустивши фазу залицянь та палких зізнань. «Горіти тобі в пеклі, Егемене», подумала адвокатка.

********

Сама люб'язність Фазилет-ханим всіляко розважала гостя невигадливими розмовами. Його посадили у вітальні у м'яке крісло з вишневого гобелену і навіть надали капці. Дочка готувала чай. Манерно киваючи, підібгавши рота в легкій усмішці, він потай стежив за кожним рухом дівчини на кухні... і розмірковував.

«Коли Хазан стала настільки значущою для нього? Невже коли гордо пішла, не сказавши ні слова? Так просто?.. Без шпильок, у м'яких пухнастих капцях під спідницю-олівець, вона виглядала сліпуче мило і привабливо. Волосся, сколоте шпилькою на потилиці, скуйовдилось і втомлено просилося в розсип. Чоловік згадав його падаючим до голого попереку... і все, що було нижче... Один раз він бачив її такою. Вільної та розпущеної для нього. Не зараз… Чорт…

- Хазан тепер працює в іншому місці. Несподівано для мене, буду відвертою. Але я дуже рада, що ви потоваришували. - сказала Фазилет.

- Пан Егемен тут у справі, мамо. — нарешті з'явився чай.

- Мене звуть Ягиз. — він знову звернувся до ханим, ніби навмисне ігноруючи Хазан.

- А що це за справи такі можуть бути о десятій годині ночі? Адже ви вже не напарники. — пирхнула та в нікуди.

Молода Чамкиран приховано почала готуватися до гіршого. Знаючи мати, так могло дійти до солоної кави.

- Наші компанії — бізнес-партнери. Ми ведемо один проект, і… — почала вона.

- Ви маєте рацію, пані. Я, напевно, недозволено не вчасно. І мені ніяково вас турбувати. - Ягиз продовжував грати свої ігри. — Однак Хазан лукавить. Мене сюди привели зовсім не справи. І вашій дочці про це добре відомо.

Вперше за вечір він подивився їй у вічі. З толікою зухвалості, хвилююче ... і загрозливо рішуче. Адвокатша напружилася. Нічому, крім її репутації, ця рішучість, звичайно, не загрожувала.

Фазилет притихла і зиркнула на обох.

- Та що ви! Поняття не маю, уявіть собі! — Хазан затято натяглася струною. - І що вас привело? Говоріть. Якщо вже нас нічого не соромить.

Якось швидко вона відібрала поводи. Його легке похмілля зникло.

- Я думав…

- Дуже інтригуюче! Про що ви думали?

- Може, Хазан-ханим проводить мене до автомобілю і ми обговоримо?

- Я вся на увазі. І мамі дуже цікаво. У нас немає секретів один від одного.

Жінка тим часом тільки й бігала допитливим поглядом від неї до нього.

- Я лише збирався…

- Сміливіше! Ну?

Хоробрість дівчини перемагала. Чорт… Повільно відпиваючи чаю, він вигадував на ходу, що, блять, він таки збирався… Крім того, як відвезти її насильно з собою і розтерзати вночі всю без залишку — на думку нічого не спадало… Зла Хазан збуджувала навіть на тлі кухонного гарнітура.

- Мав намір запросити вас піти зі мною на вечір!

- На який ще вечір?

- З нагоди правочину. Примітивний, нудний захід. Але корисний. — задоволений, що вдало видумав, Ягиз широко посміхнувся і знизав плечима. — Керівництво Егемен Груп і Сабанчі Холдинг, кілька дочірніх підприємств і таке інше.

Хазан мовчала. Вона сиділа перед чоловіком, ім'я якого хотілося кричати з навколишніх дахів. І ніби двадцять хвилин тому — там, біля хвіртки — щось справжнє прорвалося на ньому. І миттю зникло. Знов суцільний награш…

- Значить, вечір? - байдуже вона повторила.

- Невже новий бос не повідомив вас? - в'їдливо сказав Егемен. — Ми стільки пропрацювали пліч-о-пліч. Це буде доречно, якщо ми з'явимося там удвох. Адже ви в новому Холдингу нікого до ладу не знаєте.

- Доню, обов'язково треба піти. - спробувала розрядити обстановку Фазілет. - Чудова ідея! І… корисно ж…

- Я подумаю. Можливо. — адвокатка відвела очі.