Розділ 3. Начхати на закон

Кабінет Хазима був обставлений у дуже несучасному стилі. Дверні ручки сяяли не хромом, а міддю; крісла мали округлу опуклу форму, що, втім, не заважало їм бути досить м'якими і зручними, навіть класичний відтінок червоного дерева — скрізь і в усьому — зухвало зневажав молодість. Рано-вранці в одному з таких крісел манерно влаштувався повноправний господар Егемен, в іншому, навпроти нього, сидів Ягиз зі склянкою віскі в руці.

Син був повною протилежністю батька. Якщо спадкоємець вирізнявся благородною красою та акуратністю, то патрон мав важкий і приземлений вигляд, не дивлячись на дорогий костюм та сапфірові запонки. І ось зараз, будучи в хорошому настрої, його начебто добродушний сміх нагадував кашель, а лукаві очі, що бігали по паперах, відображали пихатість, зарозумілість і ... старість.

«Підозірливо задоволений. Надто. Невже Хазан могла повестися на все це? — роблячи маленький ковток за ковтком, запитував себе молодий коханець.

- Ну як? Вас все влаштовує? — звернувся немов до начальника він.

- Ні, мабуть не все.

- Ну, хто б сумнівався.

- Мене не влаштовує, що о восьмій ранку ти вже зі склянкою.

«Старий невиправний.» Ягиз хотів пожартувати щось про анонімну спільноту алкоголіків, але різко передумав.

- Та гаразд… у всіх у нас є маленькі грішки. Чи не так, тату?

Хазим нарешті відірвався від чтива. Він почув від сина невловимий підтекст.

- Безперечно.

- Як учора провів вечір?

Питання, так несподівано кинуте в чоло, справило належний вплив — на мить обличчя старшого Егемена перекосилося. Щетина над верхньою губою вкрилася потом, а рот потворно прицмокнув кілька разів невпопад.

- Не твоя справа. — взявши себе в руки, рівно викарбував батько.

Ягиз зрозумів, що влучив у ціль. Трясця. Адже він до останнього сподівався, що зустріч не відбулася. Думка про примітивну вечерю в інтимній обстановці викликала у чоловіка напад гидливості, безпосередньо сам інтим — не сприймався розумом взагалі. Його настрій на мить зіпсувався. Очі наповнились злістю та огидою. Тільки до кого? До батька чи Хазан? Організм терміново зажадав порцію нікотину.

Але як Хазим розхвилювався... Хто б міг подумати... він соромиться своєї пристрасті до молодої дівчини. Хоча маючи в кишені мільйони, може пишатися та кидатися цим відкрито. Неможливо повністю пізнати людину. Ні за п'ять років, ні за двадцять вісім. У нас у всіх є те, до чого нікому не дістатися… З чим ти залишаєшся один на балконі… рано вранці, курячи цигарку. Ягиз Егемен плавно і впевнено охренівав від власних відчуттів, що зношували його цинізм і самозакоханість найгрубішим чином. Він ревнував Хазан. Шалено ревнував.

*******

Адвокат Чамкиран сьогодні на роботу запізнилася. Мати дістала допитами, де вона пропадала до півночі. Довелося брехати, що затрималася у подруги за келихом шампанського... А може, варто було сказати, що вечеряла з паном Егеменом? От би Фазілет зраділа…

Голова шуміла з похмілля, а вчорашнє прощання з Ягизом досі ниніло внизу живота. Вона була морально скривджена та захоплена одночасно. Божевільний ідіот ... Так бездарно переплутати її характер з її ставленням до нього. «Цікаво, ми колись займемося сексом просто в ліжку?» — подумала дівчина, коли побачила партнера в кабінеті. "Мій характер залежить від мене, а моє ставлення - від твоєї поведінки, кретине!"

Мабуть, мармурове личко видавало її приховану грізну думку, бо Ягиз запитливо дивився у відповідь, підігнувши густу брову.

- Доброго дня. — потім сказала вона.

- За столом на тебе чекає твоя робота. Читай.

Колюче ріжучий тон не віщував нічого доброго. У літаку такий би попросили прибрати під час посадки. Після репліки Егемен зовсім відвернувся до вікна.

- Оферта готова?

- Уважно читай, пані адвокате. Пам'ятай, тобі за це платять.

- Ти що, всю ніч працював?

Відповіді не було. Хазан присіла за папери, але раптом усвідомила… кращого доказу його почуття і вигадати не можна! І справа не у відчуженні та грубості, ні… Майже готовий контракт за дванадцять годин — ось як його зачепили вульгарні Хазимовські натяки! Чи означало це, що Чамкиран таки хороший адвокат? Скоріше ні, ніж так. Губи розтяглися в задоволеній посмішці — в ній тріумфувала жінка, а не радник з правових питань.

- Ай-яй. Молодець якийсь. Я обов'язково перечитаю кожну літеру. Але спочатку кави.

Ягиз мовчав. Він старанно копався на телефоні і паралельно запитував себе чи не надто очевидний його настрій? Блясть. Можливо… але пізно. Він все ще знаходився в ній, хоч і збудував між ними емоційну фортецю.

Через хвилин сім знову почувся голос Хазан:

— То що? Чай? Кава? Капучіно?..... Мінет?

Тиша хвилювала. Крісло повільно повернулося у напрямку звуку. Егемен глянув уважно, майже з прищуром, погладжуючи свої пальці від кісточок і назад. Язик ніби наточував ікла за сухо зімкнутим ротом, вії не стулялися. Дівчина цікаво спостерігала за ним, також не моргаючи. Як багато вміли ці пальці... Вона згадала кожен їхній рух... Чорт! Від образи до збудження – один спогад.

- Ну, що ж ти замовкла? Мене цікавить останній пункт. — неупереджено заявив він.

- Щодо капучино?.. Я пожартувала, душа моя. Ти не вживаєш нічого слабшого за подвійне еспресо. — адвокатка відверто грала.

- Ні. На рахунок мінету.

- Теж жарт.

- Даремно. Хіба я не довів тобі одного разу, що зі мною не можна жартувати?

І він і вона піднялися з-за столу. Чамкиран схрестила руки перед собою. Погляд впевнено й гордовито тримався на чоловікові. Але підсвідомо вона готувалася захищатись.