Глава 14

Тесалія втомлено зітхнула, притулившись плечем до холодної стіни, і замислено подивилася на свої обпечені пальці, що все ще ховалися в складках сукні.

- Я чудово знаю, як влаштований цей світ, леді Вільт, - тихо, але вагомо заговорила відьма. – Я в Кірдані абсолютно нова людина. У мене немає тут ні знайомих, ні зв'язків, ні впливу. Мені потрібна надійна легенда – непохитна історія мого походження, яку ніхто не зможе піддати сумніву. Мені потрібні люди вашого статусу, які привселюдно підтвердять моє високе становище в суспільстві. І, звісно, мені потрібне утримання та дім – затишне, безпечне місце, де я зможу спокійно жити, поки не влаштуюся і не вийду заміж.

Стара герцогиня нахмурилася, її гострі сірі очі звузилися, прораховуючи варіанти. Вона притиснула долоню до підборіддя, міркуючи вголос:

- У мого двоюрідного брата… він помер років десять тому і похований далеко на півночі. У нього було кілька доньок від різних шлюбів, половину з яких ніхто при дворі в очі не бачив. Ми цілком можемо представити тебе як нашу далеку родичку, троюрідну кузину, яка виросла в провінції та приїхала до нас після смерті опікуна. Це зніме будь-які питання у вищому світі. Щодо іншого… гідне придане ми тобі забезпечимо. І у світ виведемо, представимо найкращим родинам столиці, а жити поки все-одно в нас будеш. Ми зробимо все, щоб віддячити тобі, тож не хвилюйся. Якщо ти дотримаєш слова і очистиш наш рід та дім від проклять і нечисті, повір, ти не пожалкуєш.

Жінка на мить замовкла, почувши з-за дверей радісний сміх сина й тихий голос Алісії. На її суворому обличчі вперше за довгий час з'явився вираз полегшення.

- А про деталі ми подумаємо й поговоримо трохи пізніше, дорогенька. Зараз усім нам треба прийти до тями після цього… божевілля.

Тесалія з розумінням кивнула:

- Звісно. Я піду до своєї кімнати і трохи відпочину. Закляття витягло з мене багато сил.

- Зачекай, - зупинила її стара леді, стурбовано дивлячись на її руки. – Сьогодні прибуде цілитель. Може він огляне твої опіки й допоможе відновити резерв?

Тесс лише хитро качнула головою, а на її губах з'явилася тонка, майже глузлива посмішка:

- Я вдячна за турботу, Ваша Світлість, але краще не треба. Наші сили, скажімо так, абсолютно несумісні. Якщо ваш цілитель спробує втрутитися в мої магічні канали своєю силою, це може закінчитися дуже погано для нас обох. Мені потрібен лише звичайний сон.

Стара герцогиня повільно кивнула. Ця відповідь остаточно впевнила її в тому, що їхня таємнича гостя – чистокровна, темна і сильна відьма. Але замість страху в очах літньої аристократки тепер читалася лише німа повага.

- Добре. Відпочивай, племіннице, - тихо промовила стара леді й рішучим кроком попрямувала до спальні невістки, залишаючи Тесс одну.

Тесалія задоволено посміхнулась і повільно спустилася сходами до просторого холу першого поверху. Кожен крок віддавав глухим болем у виснаженому тілі, але вона тримала спину рівно.

А прямо біля підніжжя сходів коїлася чергова метушня. Двоє кремезних слуг акуратно підхоплювали під пахви лорда Алекса, намагаючись посадити його назад у дерев’яний інвалідний візок, що валявся поруч. Чоловік виглядав жахливо: його розкішне волосся розсипалося, на щоці темніла свіже садно, а у фіалкових очах палала люта, безпорадна злість.

- Швидше, піднімайте мене! – шипів він на слуг, які тремтячими руками намагалися йому допомогти.

- Ох, лорде Алекс, благаю, не ворушіться так різко, - причитав старий дворецький, що крутився поруч. – Навіщо ви взагалі полізли під ноги леді Сибіл? Вона ж наче сказилася, збила вас із ніг і перекинула крісло! Шалена леді, прости Боже…

Тесс зупинилася на останній сходинці, витончено спершись на перила, і зобразила на обличчі глибоке занепокоєння.

- Який жах, лорде Алекс. Сподіваюся, ви нічого собі не зламали? – її голос прозвучав солодко й співчутливо, хоча очі весело виблискували.

Слуги разом із дворецьким миттєво обернулися на її голос і застигли, наче побачили привид.

- Леді Тесс! –з надією подався вперед дворецький. – Як там… як наша герцогиня?

- Можете не хвилюватися, - лагідно посміхнулася відьма, розуміючи, що у цих стін надто багато вух. – Герцогиня Алісія нарешті прокинулася. Вона почувається чудово й зараз розмовляє з чоловіком та дітьми. Його Світлість герцог дуже чекає на вас нагорі, щоб віддати відповідні накази щодо… прибирання коридору та виклику цілителя.

Слуги шоковано перезирнулися. Дворецький ледь не впустив герцога, схопився за серце й радісно вигукнув:

- О Боги! Це ж справжнє диво! Швидше нагору!

За лічені секунди хол майже спорожнів. Слуги та дворецький, забувши про все, збуджено тупочучи чобітьми, помчали сходами вгору, залишаючи Алекса й Тесалію наодинці в напівтемному холі.

Молодший брат герцога повільно видихнув, відкинувся на спинку свого крісла і примружив фіалкові очі, пильно дивлячись на відьму. Його погляд ковзав по її сукні, затримуючись на руках, які вона так ретельно ховала в складках тканини.

- Усе-таки допомогла їй… - тихо, з помітною хрипотою в голосі промовив Алекс. – І що тепер? Яку ціну ти вимагала від мого брата за це диво? Що ти з нього здерла, відьмо?

Тесс тихо, іронічно хмикнула і зробила кілька кроків до нього, шурхотячи спідницею. Вона схилилася трохи вперед, дивлячись на хлопця з висоти свого зросту.

- А це тебе абсолютно не стосується, любий, - промовила вона, зазираючи в його напружене обличчя. – Його борг – це його борг, і він платитиме за своїми рахунками. А от ціну за мою допомогу особисто тобі… ти чудово знаєш. І цей рахунок усе ще не сплачений. Тож подумай гарненько, якщо ти досі не вирішив: або приймаєш мої умови, або залишаєшся в дуже тісній і задушливій компанії свого пухнастого демона. Вибір за тобою.

Алекс стиснув зуби так, що на його щелепі заходили жовна, але нічого не відповів, продовжуючи провокувати її своїм впертим поглядом.