48 Розділ

— Він просто не витримав без твоїх записок, Єво. Казав, що без них у нього цукор у крові падає.

У цей момент до парти підійшла Соня. Вона виглядала трохи ніяково, тримаючи в руках зошит. 

— Привіт, хлопці. З поверненням, Руслане. 

— Дякую, Соф, — кивнув Блек.

Макс раптом замовк. Його впевненість кудись випарувалася. Він швидко підвівся, звільняючи місце поруч із Сонею. 

— Софі… Єва хотіла сісти з Блеком, не проти якщо я сюду тут? — Він глянув на моє місце. — А ще я, е-е, хотів віддати тобі твій зошит. Я там дещо підправив у конспектах... ну, ти зрозумієш. 

Соня почервоніла, забираючи зошит. Їхні пальці на мить зіткнулися, і вона швидко відвела погляд, але з обличчя не сходила м’яка посмішка. 

— Дякую, Максе. Твоє худі... я випрала, воно в мене в шафці. 

— Залиш собі, — швидко випалив він і тут же зніяковів. — Ну, в сенсі... поки холодно. Тобі пасує.

Руслан закотив очі, спостерігаючи за цією сценою, а потім перевів погляд на мене. Його рука підтягнула мене і я впала на його стілець, коли він пересів на місце друга. 

— Сідай вже, Малявко, — прошепотів він, притягуючи мене ближче. — Бо вчителька зараз нас всіх вижене, а я тільки-но відчув себе живою людиною.

Я сіла поруч, відчуваючи тепло його плеча. Весь цей жах останніх днів здавався тепер лише поганим сном. Блек був тут. Він посміхався. І, здається, все справді починало налагоджуватися.

Урок тягнувся, як патока, але для мене він був першою можливістю нарешті зібрати розбиті вщент знання докупи. Я вчепилася в підручник, намагаючись вникнути в кожну формулу, поки Руслан, здавалося, поставив собі за мету випробувати моє терпіння.

— Малявка, хочеш морозива? — прошепотів він прямо мені у вухо, коли я зосереджено виводила дискримінант.

Я навіть не повернула голови.

— Зараз холодно, не варто. Захворіти можна.

— Тоді каву? Прямо зараз можу організувати. Збігати?

Я подивилася на нього суворим поглядом «вчительки».

— Не відволікай. Мені треба це здати.

Він відкинувся на спинку стільця, крутячи в пальцях олівець, але вистачило його рівно на три хвилини. Коли вчителька почала пояснювати нову тему, він знову нахилився до мене, зачіпаючи плечем моє плече.

— А ти знала, що в пінгвінів коліна всередині тіла? — видав він із абсолютно серйозним виглядом.

Я закрила очі на секунду, глибоко вдихнула і продовжила писати.

— Руслане, будь ласка.

— Окей, мовчу. Ти схожа на зле кошеня.

Я відчула, як щоки починають палати. Він не просто заважав — він заповнював собою весь простір, змушуючи мої думки тікати від математики до нього.

— Я зараз відсяду, — пригрозила я, хоча в глибині душі знала, що нікуди не піду.

— Ой, малявка... Яка ти серйозна, — він усміхнувся своєю фірмовою кривою посмішкою, від якої по шкірі пробігли мурашки.

Коли вчителька записала на дошці складне рівняння з параметром і запитала: 

— Хто зможе розв'язати це логічно, не розписуючи на три сторінки?

Я почала піднімати руку. Але Руслан виявився швидшим. Його рука злетіла вгору разом з його тілом. 

Він на математичних олімпіадах перемагав чи в лікарні лежав?

— Чорний? — вчителька здивовано підняла брову. — Ну, спробуй.

Руслан навіть не встаючи, просто глянув на дошку, примружившись.

— Якщо ми приймемо «а» за константу відносно графіка, то точка перетину буде лише одна при значенні x=5. Все інше просто взаємознищується при розкритті дужок.

У класі запала тиша. Вчителька кілька секунд дивилася то на дошку, то на Руслана, а потім повільно кивнула.

— Правильно. Дуже витончено, Руслане. Сідай.

Я розвернулася до нього, витріщивши очі.

— Ти... звідки ти це знаєш?

Він підморгнув мені, знову наближаючись так близько, що я відчула запах його парфумів.

— Казав же: у мене багато секретів, малявка. Поки ти читаєш підручники, я дивлюся на світ ширше. Ну що, тепер підемо на каву? 

Попереду почулося тихе гигикання Макса, який у цей момент щось малював у зошиті Соні, а вона, замість того щоб сваритися, лише сором'язливо прикривала обличчя долонею. 

— Левицький, Корж, а ви чого смієтесь? — Юлія Ярославівна суворо зиркнула на них поверх окулярів. — Ця четвірка мене з розуму зведе. Може, до дошки хочете?